468/1272/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення сесії міської ради про надання ФОП дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі на умовах суперфіцію частини земельної ділянки - 18.04.2018 Прийняття

за адміністративним позовом комунального підприємства "Добробут" до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про скасування рішення;

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (у складі колегії суддів Танасогло Т. М., Запорожан Д. В., Яковлева О. В.) установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2016 року комунальне підприємство "Добробут" (далі - КП "Добробут", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - Баштанська міська рада, відповідач) за участі третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення №19 від 24 грудня 2015 року ІІІ сесії VI скликання Баштанської міської ради про надання ФОП ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі на умовах суперфіцію частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Баштанської міської ради від 24 грудня 2015 року №19 фактично припиняється його право користування частиною вищевказаної земельної ділянки (при цьому посилався на положення ст. 141 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), якою передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою), що в свою чергу порушує його права.

3. Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу КП "Добробут" задоволено. Постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов КП "Добробут" до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про скасування рішення задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення № 19 від 24 грудня 2015 року ІІІ сесії VI скликання Баштанської міської ради про надання ФОП ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі на умовах суперфіції частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

5. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_2 14 грудня 2017 року (згідно штампу на конверті) направив до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, відповідно до якого в задоволені позовних вимог КП "Добробут" відмовити в повному обсязі.

6. 18 грудня 2017 року касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 468/1272/16-а надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року, оскільки касаційна скарга за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 330 КАС України її залишено без руху.

8. 09 січня 2018 року ФОП ОСОБА_2 було усунено недоліки касаційної скарги.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 11 січня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2018 року було закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. Станом на 18 квітня 2018 року заперечення на відзив до Верховного Суду не надходили.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 25 квітня 2014 року № 5 було прийнято земельну ділянку площею 9 га із земель державної власності передбачену для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення та експлуатація сміттєзвалища) до земель комунальної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області. Також даним рішенням було передано земельну ділянку комунальної власності в постійне користування КП "Добробут" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення та експлуатація сміттєзвалища).

14. Рішенням III сесії VI скликання Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 24 грудня 2015 року № 19 було дозволено розмежування вищевказаної земельної ділянки для подальшого укладання договору суперфіції. Крім того, даним рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 щодо укладання договору суперфіцію з присвоєнням кадастрового номеру та передачі частини земельної ділянки в користування для сортування та переробки відходів із земель комунальної власності, раніше наданої в постійне користування КП "Добробут", орієнтовною площею 1 га.

15. Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 06 травня 2016 року № 25 було скасовано вищевказане рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 24 грудня 2015 року № 19.

16. Рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 07 липня 2016 року № 22 було скасовано вищевказане рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 06 травня 2016 року № 25.

17. За таких обставин позивач вважав, що вищевказане рішення про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі на умовах суперфіцію частини вищевказаної земельної ділянки набрало законної сили. У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати рішення Баштанської міської ради від 24 грудня 2015 року № 19 про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі на умовах договору суперфіції частини вищевказаної земельної ділянки.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволені адміністративного позову, виходив із того, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин на підтвердження державної реєстрації права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1), тому у позивача на час розгляду даної справи не виникло право постійного користування вказаною земельною ділянкою, що своєю чергою виключає можливість фактів порушення прав позивача, як користувача земельною ділянкою.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративного позову, виходив з того, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 дійсно належить КП "Добробут" на праві постійного користування, а рішенням від 24 грудня 2015 року № 19 порушено не тільки вимоги ч. 6 ст. 79-1 ЗК України але і положення інших норм ЗК України (2768-14) , а тому висновки суду першої інстанції є поспішними та не відповідають дійсності.

IV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

20.1 Ф0П ОСОБА_2 на законних підставах надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки раніше наданої в постійне користування КП "Добробут", кадастровий номер НОМЕР_1, оскільки спочатку рішенням відповідача було проведено її розмежування і лише після цього надано вказаний дозвіл.

20.2 Посилання Одеського апеляційного адміністративного суду при винесенні Постанови на порушення порядку проведення вилучення є хибним, оскільки як вже зазначалось спочатку відповідач розмежував земельну ділянку, а потім надав її частину у користування ФОП ОСОБА_2

20.3 Тобто, жодних порушень прав позивача як користувача земельної ділянки, не вбачається. Натомість, при скасуванні вищевказаного рішення Баштанської міської ради, Одеським апеляційним адміністративним судом було порушено права Ф0П ОСОБА_2, як особи, яка звернулась за дозволом на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на умовах суперфіцію, оскільки чинним законодавством не передбачено жодних підстав, які мали місце та з яких відповідач міг мені відмовити у наданні такого дозволу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Оцінюючи доводи скарги, Верховний Суд має надати відповіді на такі питання: 1) чи виникло у позивача на час прийняття рішення Баштанською міською радою Миколаївської області від 24 грудня 2015 року № 19, право постійного користування вказаною земельною ділянкою; 2) чи правомірне рішення Баштанської міської ради Миколаївської області від 24 грудня 2015 року № 19.

Щодо права постійного користування земельною ділянкою позивачем

23. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

24. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

25. З матеріалів справи слідує, що рішенням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 25 квітня 2014 року № 5 було передано земельну ділянку площею 9 га комунальної власності в постійне користування КП "Добробут" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення та експлуатація сміттєзвалища).

26. Згідно з ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

27. Частиною 2 ст. 95 ЗК України встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

28. Згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

29. Разом з тим, із змісту ст. 125, 126 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

30. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який вважав, що КП "Добробут" не доведено належними та допустимими доказами обставин на підтвердження державної реєстрації права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, оскільки згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 червня 2014 року № 22546881 та копії рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 червня 2014 року № 13534206 державна реєстрація права користування КП "Добробут" земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1) проведена у повній відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (т. 1, а.с. 116 - 117). Зазначені обставини підтверджено наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції. А тому у позивача наявні всі передбачені чинним законодавством документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

Щодо правомірності рішення Баштанської міської ради Миколаївської області від 24 грудня 2015 року № 19

31. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

33. Згідно ч. 1 ст. 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Але в ч. 2 цієї статті не передбачено випадку на підставі якого земельну ділянку можна б було передати без аукціону (земельних торгів).

34. Тому рішенням від 24 грудня 2015 року № 19 порушено вимоги чинного законодавства в частині надання права на земельну ділянку (суперфіцій) без аукціону.

35. Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

36. Також ч. 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку передбаченому цим Кодексом.

37. Відповідно до ст. 141 ЗК України передбачено вичерпний перелік підставами припинення права користування земельною ділянкою.

38. Отже, погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що у міської ради не було передбачених законом підстав для вилучення земельної ділянки у КП "Добробут", яка надана йому у постійне користування. Крім того, враховуючи, що зазначене рішення прийнято не у відповідності до вимог законодавства, третя особа у цій справі - ФОП ОСОБА_2 не може його реалізувати та отримати відповідну земельну ділянку.

39. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення.

41. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

42. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

44. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

45. Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності судом касаційної інстанції вирішити питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що є неможливим з огляду на викладені вище мотиви.

46. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.