Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (головуючий суддя Бондар С.О., судді - Опімах Л.М., Шаповал М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді - Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа Центральна атестаційна комісія №1 Національної поліції України про визнання незаконним рішення, скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати,

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа Центральна атестаційна комісія №1 Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 18 лютого 2016 року № 110 о/с про звільнення його зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність); поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 18 лютого 2016 року № 110 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 24 лютого 2016 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18576,30 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Національна поліція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ), пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з липня 2011 року на різних посадах, що підтверджується змістом послужного списку.

7 листопада 2015 року відповідно до наказу Національної поліції України від 7 листопада 2015 року № 13 о/с позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старший лейтенант поліції.

20 листопада 2015 року Національною поліцією України видано наказ № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві", яким визначено провести атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві.

Наказом Національної поліції України від 2 грудня 2015 року № 134 затверджено персональний склад Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, а також зазначено, що комісія у своїй діяльності повинна керуватися Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) (далі - Інструкція).

3 лютого 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України прийняла рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол ОП № 15.00002479.0015140 від 3 лютого 2016 року).

Не погоджуючись з висновком (рішенням) Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України, позивач оскаржив його до Центральної апеляційної атестаційної комісії. За результатом розгляду скарги, останню відхилено (протокол ОП від 12 лютого 2016 року).

Наказом Національної поліції України від 18 лютого 2016 року № 110 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом № 580-VIII (580-19) , відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідача, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказ, яким призначено позивача на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "старший лейтенант поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що атестування ОСОБА_2 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому таке рішення та наказ про звільнення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Національною поліцією України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 18 лютого 2016 року № 110 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про скасування зазначеного наказу та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.