Головуючий у 1-й інстанції - Міленко М.П.

Категорія - 55 Суддя-доповідач - Білецький О.М.

18 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.

суддів - Білецького О.М., Гагіна М.В.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які брали участь у справі - представника позивача - ОСОБА_3., відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

У березні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду з вказаним позовом.

Уточнивши і доповнивши вимоги, просив стягнути з ПП ОСОБА_2. на свою користь пеню в розмірі 3% від вартості меблевого гарнітуру за 313 днів прострочки виконання робіт - 58216 грн., за користування відповідачем належними йому коштами - 1000 грн., за зберігання гарнітуру - 500 грн., а також 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.

Вважає, що ним доведено виготовлення відповідачем меблів неналежної якості та порушення ним строків виконання замовлення, а тому відмова суду у задоволенні позову є незаконною.

Заслухавши пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом, 11 липня 2007 року ОСОБА_1замовив приватному підприємцю ОСОБА_2. виготовлення кухонного меблевого гарнітуру із чотирьох предметів, який відповідач зобов'язався доставити та установити за місцем проживання замовника за умови оплати позивачем 6235 грн. вартості цих робіт.

На підтвердження укладення такого договору ПП ОСОБА_2. виписав накладну №11, а ОСОБА_1сплатив йому 2000 грн. У подальшому позивач в рахунок оплати передав приватному підприємцю ще 850 грн.

В лютому 2008 року ПП ОСОБА_2. доставив позивачу два із виготовлених ним предметів меблевого гарнітуру.

Решту замовлених, згідно з накладною №11 від 11 липня 2007 року, меблів було поставлено позивачу в травні 2008 року.

Однак, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 11 липня 2008 року, якість цих меблів не відповідає вимогам ГОСТ 16371 - 93. В кухонному гарнітурі виявлені дефекти, які знижують його споживчі (естетичні) властивості, зокрема: видимі стики фанери, наявність щілин між рамкою та полотном стулки, видимі сліди замазки сучків на лицьовій поверхні, відкол скла на заскленій стулці, невідповідність кольору двох стулок загальному кольору, сліди неякісної обробки видимих деталей.

Крім того, в серпні 2007 року сторони домовлялись про виготовлення ще двох предметів меблевого гарнітуру, однак не досягли остаточної згоди щодо їх вартості та строків виготовлення.

ОСОБА_1в період з 09 по 19 березня 2008 року проходив у Вінницькому відділенні Міжнародної благодійної організації "Реабілітаційний центр "Сходи" курс інтенсивної психотерапії з приводу стресу, який він, як зазначено в довідці цієї установи, переніс внаслідок порушення його прав споживача. За це лікування позивач сплатив 5000 грн.

Вказані факти, вірно встановлено судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів на які суд послався у рішенні.

Цими доказами, у тому числі й тими про які йдеться в апеляційній скарзі, зокрема, товарною накладною, підтверджується наявність укладеного між сторонами договору на придбання лише чотирьох предметів кухонного меблевого гарнітуру.

Складений 09 вересня 2008 року ОСОБА_1. та ПП ОСОБА_2 акт про повернення один одному цього гарнітуру з та, відповідно, авансу в розмірі 2850 грн. свідчить про те, що сторони погодилися з наявністю істотних недоліків виготовлених меблів та за згодою між собою, згідно з ч.2 ст. 678 ЦК України та абз.2 п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" розірвали договір, повернувши один одному все отримане за ним.

Тобто позивач самостійно обрав визначений вказаним законом спосіб захисту свого порушеного права.

ОСОБА_1., всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не довів порушення відповідачем строків виготовлення та доставки меблів. У свою чергу ПП ОСОБА_2. вказує на те, що попередньо визначені сторонами строки неодноразово переносились за їх взаємною згодою через триваючий ремонт у кухні позивача, а з березня 2008 року ОСОБА_1відмовлявся виконувати умови договору.

Так як позивач не довів, що відповідачем було прострочено виконання цього зобов'язання, суд обґрунтовано відмовив у вимогах про стягнення пені.

Заявлені ОСОБА_1. вимоги щодо зберігання меблевого гарнітуру також є безпідставними, оскільки він не довів, відповідно до ст. 690 ЦК України, понесення витрат за зберігання.

Кошти у розмірі 2850 грн. позивачем передались відповідачу, як часткова попередня оплата за договором. Цим договором обов'язку продавця сплачувати проценти за користування чужими коштами не передбачалось.

Крім того, як зазначено вище, вини ПП ОСОБА_2. у простроченні виконання зобов'язання не встановлено, а тому визначених ст. 693 ЦК України підстав для задоволення позову в цій частині також не вбачається

Оскільки сторонами не було досягнуто домовленості по істотним умовам щодо двох інших предметів меблевого гарнітуру, не можна вважати договір у цій частині укладеним, а тому і будь-які вимоги позивача у цій частині, які випливають із договірних правовідносин, задоволенню не підлягають.

Немайнова шкода, відповідно до ст.4 ЗУ "Про захист прав споживачів", може бути стягнута лише внаслідок заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Даного факту судом не встановлено. Отже, суд обґрунтовано відмовив у вимогах про відшкодування моральної шкоди з підстав захисту прав споживача.

Крім того, витрати на лікування за своєю природою не відносяться до компенсації немайнових втрат, а тому не можуть бути стягнуті в якості відшкодування моральної шкоди.

Образ чи поширення недостовірної інформації з боку відповідача відносно позивача не встановлено, а тому не було підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди і з підстав захисту честі та гідності. В апеляційній скарзі про це не йдеться.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують зазначених висновків.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому не вбачається підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Роменського міськрайонного Сумської області від 26 вересня 2008 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.