Головуючий у 1-й інстанції Шунько Г.О.

Категорія - 45 Суддя-доповідач Хвостик С.Г.колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі :

головуючого - Рибалки В.Г.

суддів - Хвостика С.Г., Криворотенка В.І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі -ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа - Роменське міське управління земельних ресурсів, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2008 року в задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким його позов задовольнити. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що порядок користування спірною земельною ділянкою склався ще за попередніх власників будинковолодіння. Крім того, вказує, що суд безпідставно не врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи, яка визначила варіант можливого порядку користування земельною ділянкою, що фактично склався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника, які підтримали апеляційну скаргу, відповідачку, яка просила залишити рішення без зміни, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 14 серпня 1979 рокуОСОБА_1є власником частини будинку АДРЕСА_1розташованого на земельній ділянці площею 910 кв.м (а.с.6).

ОСОБА_3. є власницею іншої частини зазначеного будинку, яку вона отримала в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4. (а.с.10).

Рішенням Роменської міської ради від 25 жовтня 2007 року спірну земельну ділянку АДРЕСА_1 вирішено передати у спільну часткову власність ОСОБА_3. із такого розрахунку: площею 1000 кв.м - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а площею 995 кв.м - для ведення особистого селянського господарства (а.с.18), тобто вся площа земельної ділянки становить 1995 кв.м і інший співвласник будинковолодіння має також рівне право на цю земельну ділянку.

Доказів того, що спірна земельна ділянка належить сторонам на праві власності чи праві користування, вони суду не надали.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виділення ОСОБА_1 в користування земельної ділянки площею1168 кв.м.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Роменської міської ради,ОСОБА_1 про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради №414 від 29 жовтня 1997 року, що набрало законної сили, встановлені обставини того, що зовнішні межі земельної ділянки АДРЕСА_1 в натурі не виносились, тобто це питання із суміжними землекористувачами не узгоджувалось.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, враховуючи, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, межі якої не встановлені у натурі, тому у зв'язку з відсутністю права власності чи права користування цією земельною ділянкою він не є тією особою, яка відповідно до ст.152 ЗК України має право вимагати усунення будь-яких порушених його прав на землю.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують, не містять посилань на такі порушення норм матеріального чи процесуального права, що б являлось підставою для зміни чи скасування рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка між ОСОБА_1 та спадкодавцем відповідачки - ОСОБА_4була розділена по фактичному користуванню парканом, не є підставою для задоволення позовних вимог, так як позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що він взагалі правомірно користується земельною ділянкою, якими не є надані в якості доказів акт від 20 серпня 1997 року (а.с.24) та акт міжвідомчої комісії від 27 січня 2006 року (а.с.13).

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2007 року та безпідставно не врахував висновок судової технічної експертизи - не заслуговують на увагу, так як висновки суду з цього приводу ґрунтуються на вимогах матеріального права (а.с.125, 152 ЗК України) та процесуального права (ст. 61 ЦПК України).

Що стосується посилання на ст.119 ЗК України про набуття права на земельну ділянку за давністю користування, то воно також не може бути прийнято до уваги, оскільки набувальна давність є лише умовою для оформлення документів, а не беззастережним фактом, що зумовлює виникнення права на земельну ділянку.

З врахуванням викладеного, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення, як законне й обґрунтоване, - залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2008 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.