Головуючий у I інстанції -

Білоус М.В.

Категорія - цивільна

Доповідач - Євстафіїв О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба громадянства і реєстрації фізичних осіб Прилуцького міського відділу (з обслуговування м. Прилук та Прилуцького р-ну) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, орган опіки і піклування Прилуцької міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації,

У червні 2008 р. ОСОБА_4 пред'явив позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому просив зобов'язати останніх усунути перешкоди у користуванні АДРЕСА_1, яка є його власністю, шляхом зняття з реєстрації місця проживання у даній квартирі, а також зобов'язати Службу громадянства і реєстрації фізичних осіб Прилуцького МВ (з обслуговування м. Прилук та Прилуцького р-ну) УМВС України в Чернігівській області зняти з реєстрації місця проживання відповідачів у даній квартирі. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що до розірвання шлюбу з ОСОБА_1, що мало місце у 1998 р., він разом з останньою, її сином від першого шлюбу ОСОБА_3 і їхнім сином ОСОБА_2 проживали за вищевказаною адресою. Після розірвання шлюбу відповідачі вибули на постійне місце проживання у інше жиле приміщення і без поважних причин у вищевказаній квартирі не проживають, а проживають за іншою адресою, хоча залишаються зареєстрованими у спірній квартирі. Після вибуття з цієї квартири вони жодного разу у ній не з'являлися і не несуть витрат на її утримання. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у даній квартирі унеможливлює розпорядження нею. Тож в силу ч. 2 ст. 405 ЦК України відповідачі втратили право користування нею.

Оскаржуваним рішенням останніх визнано такими, що втратили право користування АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення, відмовити у задоволенні позову і відшкодувати судові витрати. При цьому вона посилається на те, що:

- суд вирішив справу на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, але їх норми не регламентують спірні правовідносини,

- факт користування нею вищезазначеною квартирою підтверджується довідкою Прилуцького управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Чернігівгаз", згідно з якою вона сплачувала абонплату за спожитий у спірній квартирі газ,

- ОСОБА_2 з 20.07.2008 р. навчається у вищому професійному училищі в м. Києві з стаціонарною формою навчання, а ОСОБА_3 з березня 2008 р. перебуває на стаціонарному лікуванні у Чернігівській обласній психіатричній лікарні, у зв'язку з чим за всіма ними зберігається спірне житло як за тимчасово відсутніми,

- за вказаною у позовній заяві адресою вони ніколи не проживали, вона є вигаданою ОСОБА_4 з метою розглянути справу за їхньої відсутності,

- відповідно до гл. 8 ЦПК України (1618-15) у зв'язку з їхньою неявкою суд повинен був ухвалити заочне рішення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

ОСОБА_4 і його представник апеляційну скаргу не визнали. Сенс їхніх заперечень зводиться до того, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що у ході розгляду справи встановлено, що відповідачі з 2003 р. не проживають у належній позивачеві квартирі. Але оскаржуване рішення постановлене без дотримання норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно з наявними у справі вступною й резолютивною частинами рішення (а.с. 26) та повним рішенням по даній справі (а.с. 27), суд І інстанції вирішив визнати відповідачів такими, що втратили право користування садибою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а згідно з наявним у справі технічним записом ходу судового засідання в місцевому суді суд проголосив, що він вирішив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні вищевказаною квартирою шляхом зняття їх з реєстрації у ній, зобов'язати Службу громадянства і реєстрації фізичних осіб Прилуцького міського відділу (з обслуговування м. Прилук та Прилуцького р-ну) УМВС України в Чернігівській області зняти останніх з реєстрації у даній квартирі, що є грубим порушенням ст. 218 ЦПК України. До того ж, у позовній заяві нема вимог про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 такими, що втратили право користування належною ОСОБА_4 квартирою, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд не мав підстав постановляти рішення про визнання їх такими.

Крім того, по справі встановлено, що:

- АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_4,

- у даній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, його колишня дружина ОСОБА_1, їхній син ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 від першого шлюбу ОСОБА_3

Викладене жодним з учасників судового розгляду не оспорюється.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 пояснює, що вона без документального оформлення трудового договору працює у м. Києві, у зв'язку з чим вона один тиждень мешкає як квартирант у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, а наступний тиждень мешкає у спірній квартирі, що її син ОСОБА_3 не проживав у цій квартирі з 2004 р. по 2005 р. у зв'язку з проходженням строкової служби в Збройних Силах України, що після демобілізації він став мешкати у спірній квартирі, потім - разом з нею у с. Глеваха, а з березня 2008 р. по даний час він проходить курс стаціонарного лікування у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні. Вона також пояснила, що син ОСОБА_2 не проживає в даній квартирі у зв'язку з навчанням на стаціонарному відділенні у професійному училищі в м. Києві.

Аналогічні пояснення щодо непроживання у спірній квартирі відносно себе дав ОСОБА_2

З акту комітету самоорганізації населення центрального мікрорайону № 1 м. Прилуки від 30.05.2008 р. № 1046 (а.с. 7) вбачається, що відповідачі у квартирі, що є предметом спору, не проживають з 2003 р. Згідно з письмовими поясненнями мешканців сусідніх зі спірною садиб ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 30.05.2008 р., які завірено головою вищезгаданого комітету (а.с. 8-10), ОСОБА_1 не проживає у належній ОСОБА_4 квартирі з 2003 р. Жоден з цих документів не містить причин непроживання відповідачів у квартирі, про яку йдеться.

Копією довідки Прилуцького управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Чернігівгаз" від 13.08.2008 р. підтверджується, що ОСОБА_1 на погашення заборгованості з абонплати за спожитий природний газ у спірній квартирі сплачено: 14.10.2004 р. - 150 грн., 23.09.2005 р. - 165 грн. 03 коп., а 27.10.2005 р. суму заборгованості 2238 грн. 59 коп. погашено чеком, виписаним на ім'я її матері (а.с. 36).

У копії договору про надання освітніх послуг від 20.07.2007 р. № 31/9, що укладено між Київським вищим професійним училищем № 33 і відповідачами ОСОБА_1 й ОСОБА_2, зазначено, що останні зареєстровані у АДРЕСА_1, а проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 37).

Апеляційний суд вважає за необхідне вирішити спір як на підставі доказів, наданих у місцевому суді, так і на підставі наданих відповідачами апеляційному суду доказів, оскільки останні сповіщалися місцевим судом про час і місце розгляду справи у порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України і не брали участі у розгляді справи у суді І інстанції. Тож неподання ними цих доказів до місцевого суду зумовлено поважними причинами.

Оцінюючи зібрану по справі сукупність доказів, апеляційний суд доходить висновку про те, що нема підстав стверджувати, що до 20.07.2007 р. відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без поважних причин не проживали у належній позивачеві квартирі, а також висновку про те, що по справі не доведено факт непроживання у цій квартирі без поважних причин з 2003 р. по даний час відповідача ОСОБА_3

Суд може погодитися з твердженням позовної сторони, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без поважних причин не проживають у спірній квартирі з 20.07.2007 р., але ця обставина не є підставою для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника втрачає право на користування належним останньому житлом у разі відсутності його (члена сім'ї) без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Доказів того, що між сторонами по справі мається будь-яка домовленість з приводу збереження за відповідачами права користування спірним житлом у разі їх відсутності, суду не надано. Інші норми права (крім вищенаведеної) до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Оскільки з 20.07.2008 р. по дату пред'явлення позову (по 12.06.2008 р.) сплинуло менше одного року, то нема підстав для висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втратили право користування належною відповідачеві жилою площею, а отже й нема підстав покладати на них обов'язок знятися з реєстрації місця їхнього проживання у ній.

Отож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову в позові.

У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з останнього на користь ОСОБА_1 належить стягнути 11 грн. 75 коп. на відшкодування понесених по справі судових витрат (квитанції на а.с. 56, 57).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п 4, 313, 314, 316 ЦПК України (1618-15) , ст. 405 ч. 2 ЦК України, суд

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 11 (одинадцять) грн. 75 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.