Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.

з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рівне вечірнє", ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист гідності, честі і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

Рішенням Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до Приватного підприємства "Рівне вечірнє", ОСОБА_2 про захист гідності, честі і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, яка була опублікована щодо нього в газеті "Рівне вечірнє" за 6 липня і 14 вересня 2006 року у статтях під назвами "100 гривень за курсову" і "Куди ж поділись курсові", та у відшкодуванні 10000 грн. моральної шкоди.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що в оспорюваних публікаціях, які писалися автором статті не на підставі матеріалів кримінальної справи чи проведеної перевірки, а зі слів директора Рівненського державного аграрного коледжу Корсуна Я.П., йдеться про його ймовірну причетність до вимагання та хабарництва у коледжі, до пропажі курсових проектів, про його конфліктний характер. У подальшому зазначені обставини свого підтвердження не знайшли або ж були повністю спростовані.

Крім того, у цих статтях було вжито окремі образливі вислови щодо нього.

З урахуванням викладеного апелянт вважав, що у місцевого суду не було підстав робити висновки про те, що спірні публікації ґрунтувалися на беззаперечних фактах та матеріалах кримінальної справи № 51/179-06, що вони не є для нього образливими і не містять обставин про його особисте життя, що автор статті проводила попередню перевірку опублікованої інформації і діяла при цьому добросовісно, та відмовляти йому у позові, оскільки такі висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності і честі, а також на недоторканість своєї ділової репутації.

Частиною 4 ст. 296 ЦК України встановлено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами 6 липня 2006 року у газеті "Рівне вечірнє" № 48 була опублікована стаття під назвою "100 гривень за курсову", в якій була викладена інформація про те, що позивач, будучи викладачем Рівненського державного аграрного коледжу, за здачу курсових проектів буцімто вимагав у студентів по 100 грн. При цьому у цій публікації усупереч вимогам ч. 4 ст. 296 ЦК України було обнародуване ім*я позивача. (а. с. 12).

Згідно зі ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому порушена по цьому факту кримінальна справа була закрита на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (а. с. 129-130).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначеною публікацією були порушені особисті немайнові права позивача, і зокрема, його передбачене законом право на використання імені, на повагу до його гідності і честі та недоторканість ділової репутації.

Зазначена вище негативна інформація, яка була поширена відповідачами в оспорюваній публікації, достовірність якої ними не була доведена в судовому засіданні, на переконання апеляційного суду, відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається недостовірною й є такою, що порочить особу позивача, оскільки принижує його гідність, честь і ділову репутацію в громадській думці з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, та завдає йому моральної шкоди.

Тому рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню, а вимоги позивача до відповідачів про спростування інформації про його причетність до вимагання у студентів Рівненського державного аграрного коледжу за здачу курсових проектів по 100 грн. та вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, апеляційний суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1, ступінь зниження його ділової репутації, час та зусилля, що необхідні йому для відновлення його попереднього стану. Розмір такого відшкодування колегія суддів визначає у розмірі 2000 грн. Зазначена сума, виходячи із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, підлягає стягненню на його користь лише з ПП "Рівне вечірнє".

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації" журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

Проте таких обставин у даній справі не встановлено.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на час публікації статті "100 гривень за курсову", яка була оприлюднена в газеті "Рівне вечірнє" 6 липня 2006 року, залишалася чинною постанова старшого слідчого прокуратури м. Рівного від 6 червня 2006 року про відмову у порушенні кримінальної справи "відносно ОСОБА_1по факту вимагання та одержання ним хабарів у студентів групи 32-Б Рівненського ДАК" у зв*язку відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 368, 354 КК України (а. с. 124-125). Кримінальна справа по цьому факту після скасування постанови слідчого від 06.06.2006 р. була порушена заступником прокурора м. Рівного лише 10 липня 2006 року, тобто вже після опублікування відповідачами 06.07.2006 р. газетної статті "100 гривень за курсову" (а. с. 103-104).

Аналогічно акти про передачу ОСОБА_1 в архів курсових проектів, виконаних студентами групи 32-Б Рівненського державного аграрного коледжу, які (акти) були підписані завідувачем будівельного відділення Зарембою В.П. і затверджені директором РДАК Корсуном Я.П. та його заступником Лук*янчуком В.С., були передані позивачем у прокуратуру м. Рівного до 16 червня 2006 року, тобто також ще до оприлюднення спірної публікації, що підтверджується відповідним листом прокуратури м. Рівного (а. с. 15-16).

Проте відповідачами зазначені вище обставини до уваги прийняті та належним чином перевірені не були.

За таких обставин у суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не було підстав вважати, що дії відповідачів при опублікуванні газетної статті "100 гривень за курсову", яка стосувалася позивача, були відповідними вимогам закону.

Колегія суддів приймає також до уваги той факт, що інформація про причетність викладача ОСОБА_1до нестачі (зникнення) курсових робіт у коледжі, яка була поширена відповідачами у статті "100 гривень за курсову", була спростована у статті "Хто ж у пана Корсуна вкрав курсові проекти?", яку відповідачі 27 липня 2006 року добровільно опублікували у газеті "Рівне вечірнє" за підписом позивача (а. с. 12).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1про спростування інших відомостей, які були викладені відповідачами у газеті "Рівне вечірнє" за 6 липня 2006 року у зазначеній вище статті, а також у цій же газеті від 14 вересня 2006 року у публікації під назвою "Куди ж поділись курсові", то вони судом першої інстанції вирішені правильно, оскільки, на думку апеляційного суду, ці висловлювання є критичними оціночними судженнями директора Рівненського державного аграрного коледжу, спеціальної комісії та авторів статті, за які особи що їх висловили відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" не можуть бути притягнуті до відповідальності.

Решта ж позовних вимог ОСОБА_1є безпідставними.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 277, 296, 297, 299 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації", ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року частково скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рівне вечірнє" і ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист гідності, честі і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Інформацію про причетність позивача ОСОБА_1до вимагання у студентів Рівненського державного аграрного коледжу за здачу курсових проектів по 100 грн., яка була поширена відповідачами 6 липня 2006 року у газеті "Рівне вечірнє" № 48 у статті під назвою "100 гривень за курсову", визнати такою, що не відповідає дійсності та порочить гідність, честь і ділову репутацію позивача.

Зобов*язати Приватне підприємство "Рівне вечірнє" на тій самій полосі, у тій же рубриці і тим самим шрифтом не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили опублікувати в газеті "Рівне вечірнє", яка виходить у четвер, відповідне спростування .

Стягнути з Приватного підприємства "Рівне вечірнє" на користь позивача ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди та 257,5 (двісті п*ятдесят сім) грн. понесених судових витрат у справі (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.