Головуючий у 1 інст. - Білий В.М. Доповідач -Позігун М.І.

29 вересня 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.

суддів - Шемець Н.В., Євстафієва О.К.

при секретарі - Рачовій І.І.,

з участю - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним,

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.

Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають не лише нормам сімейного законодавства, а й нормам міжнародного права, які відповідно до ст. 9 Конституції України мають вищу юридичну силу. Суд не застосував ту норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. Так, посилання суду в обґрунтування прийнятого рішення на ч.1 ст. 40, ст. 42, ст. 43 СК України є безпідставні, оскільки не стосуються предмету спору. Судом відповідно до ч.4 ст. 135 ЦПК не було вирішення питання про забезпечення доказів, а також суд не взяв ті обставини та факти, які встановлені рішенням Чернігівського районного суду від 4.02.1997 року № 2-78/1997, та які відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК не потребували додаткового підтвердження. В порушення вимог ст. 212 ЦПК суд не лише не дав оцінки доказам, а й не зазначив результати їх оцінки в прийнятому рішенні. Допущено неповне з'ясування обставин справи з вини судді, з ініціативи якого було завчасно припинено допит свідка ОСОБА_4.

В описовій частині рішення суду допущено грубі описки та помилки. Без належної оцінки судом залишилося багато фактів, які мають суттєве значення для прийняття законного та обґрунтовано рішення. Суд не дав оцінки показам свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими підтверджується наявність підстав для задоволення позову та спростовуються доводи відповідачки, дії якої ґрунтувалися на обмані і були направлені на заволодіння майном, а не на створення сім'ї, і лише з цією метою нею укладався шлюб з ОСОБА_2. Таким чином, суд не взяв до уваги, що мав місце фіктивний шлюб без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, нетривалість спільного проживання, відсутність дітей та спільного нажитого майна, порушення шлюбом прав та інтересів позивача та не застосував до спірних правовідносин ст. 14 Конвенції про укладення та визнання дійсності шлюбів від 14.10.1978 року.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що 14.10.1995 року виконкомом Роїщинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за актовим записом №10 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Фактично шлюбні стосунки припинено з травня 1996 року. Рішенням Чернігівського районного суду від 4 лютого 1997 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, але жодною із сторін в органах РАГС не було зареєстровано розірвання шлюбу. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідачка після його смерті як і позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із відсутності достатніх правових підстав для визнання шлюбу недійсним. Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до статті 44 КпШС шлюб вважався розірваним з часу реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану. Хоч рішення Чернігівського районного суду від 4 лютого 1997 року про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і набрало законної сили, але жоден із подружжя не одержав свідоцтва про розірвання шлюбу в органах ЗАГС до дня смерті ОСОБА_2, а тому шлюб відповідно до ст. 37 КпШС було припинено лише внаслідок смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1, а не внаслідок його розірвання на підставі рішення суду.

Таким чином, наявність не скасованого рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання його недійсним, що прямо передбачено ч. 2 ст. 43 СК України, а тому посилання суду на дану норму права, як і на ст. 40, 42 СК України, якими визначено осіб, які мають право на звернення до суду про розірвання шлюбу та дається визначення шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду і які є аналогічними статтям 15, 45, 47 КпШС, чинними на час укладення шлюбу.

Згідно ж рішення Чернігівського районного суду від 4 лютого 1997 року ОСОБА_2 не оспорював дійсність шлюбу і не посилався на його фіктивність, а навпаки посилався на фактичний розпад сім'ї внаслідок чвар на ґрунті матеріальних вимог відповідачки, яка навпаки, наполягала на необхідності збереження сім'ї. ОСОБА_2 просив витрати по розірванню шлюбу покласти на обидві сторони, що також є непрямим спростуванням заявлених вимог щодо визнання шлюбу недійсним. Безпідставними є посилання і на необхідність застосуванням судоми ст. 14 Конвенції про укладення та визнання дійсності шлюбів від 14.10.1978 року, оскільки спірні правовідносини врегульовані діючим сімейним законодавством і не суперечать нормам міжнародного права.

За таких обставин, з врахуванням положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права і, зокрема, неналежне вирішення питання про забезпечення доказів по справі, не зазначення результатів оцінки доказів в прийнятому рішенні, наявність описок не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду, яке ухвалено судом після з'ясування судом обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.