СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 10.02.99

    Відповідно до ст. 343 ЦПК України підставою для перегляду

    судових  рішень,  що набрали  законної  сили, можуть бути

    нововиявлені  обставини, а  не нові докази щодо обставин,

           які з'ясовувалися судом при вирішенні справи

                             (Витяг)

     30 жовтня 1997 р. Сумським обласним судом у справі за позовом
Л.  Ж.  і  Л.  А.  до  Полтавського  обласного управління юстиції,
управління   капітального   будівництва   Полтавського    міського
виконавчого  комітету,  Х.,  С.  і Н.  про оскарження дій судового
виконавця,  витребування  майна  та   відшкодування   шкоди   було
постановлено рішення, що набрало законної сили.

     У грудні 1998 р.  Л.  Ж. і Л. А. звернулись до суду із заявою
про  перегляд  зазначеного  рішення  у  зв'язку  з  нововиявленими
обставинами.  Заявники посилались на те,  що в жовтні 1998 р.  при
ознайомленні з матеріалами кримінальної справи їм стало відомо про
існування переліку майна їх сім'ї,  яке станом на 19 липня 1997 р.
зберігалось  у  квартирі в м.  Полтаві.  Оскільки згаданий перелік
судом при вирішенні спору не досліджувався,  заявники  вважали  цю
обставину підставою для перегляду рішення суду згідно з п.  1 ч. 2
ст. 343 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        .

     Ухвалою Сумського обласного суду від 31 грудня 1998 р.  заяву
Л. Ж. та Л. А. відхилено у зв'язку з її необгрунтованістю.

     У скарзі,  поданій  у  касаційному порядку,  Л.  Ж.  і Л.  А.
просили зазначену ухвалу скасувати як незаконну та необгрунтовану,
а їх заяву направити в суд для розгляду по суті.  Судова колегія в
цивільних справах Верховного  Суду  України  залишила  скаргу  без
задоволення з таких підстав.

     Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
         підставою для
перегляду  рішення  суду  у зв'язку з нововиявленими обставинами є
істотні для справи обставини,  що не були і не могли  бути  відомі
заявникові.

     Відмовляючи в  задоволенні  заяви,  суд  правильно виходив із
того,  що поданий заявниками документ за своєю  правовою  природою
може  бути  доказом у справі,  а не фактом,  що може бути визнаний
істотною обставиною,  яка  дає  підстави  для  перегляду  судового
рішення.  Крім  того,  про існування згаданого переліку майна було
відомо при розгляді справи по  суті,  що  підтверджується  змістом
наявної  в  її  матеріалах  заяви  зазначеного управління міського
виконавчого комітету від 31 липня 1997 р.  N 12-62/697. Саме в цій
заяві  наведено перелік майна,  яке не перелічено в акті опису від
10 листопада 1994 р., однак включено до переліку від 19 липня 1997
р.

     За таких  обставин   обласний   суд   обгрунтовано   відхилив
відповідно до вимог гл.  43 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
         заяву Л.  Ж.  та Л. А.
про перегляд рішення цього ж суду від 30 жовтня 1997 р.

     У касаційній   скарзі  наведено  доводи,  що  грунтуються  на
неправильному розумінні нововиявлених обставин,  у зв'язку  з  чим
судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала
їх безпідставними.   Керуючись   статтями   326,   310,   311  ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  вона  залишила  скаргу  без  задоволення,  а  ухвалу
Сумського обласного суду - без зміни.

 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.