Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Козака І.О.,

Суддів Демковича Ю.Й., Жолудько Л.Д.

при секретарі Шкільняку Б.М.

з участю ОСОБА_1,ОСОБА_2., адвоката ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду від 21 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поділ майна,

Рішенням Гусятинського районного суду від 21 липня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1., ОСОБА_2. на користь ОСОБА_5 ОСОБА_4. 40000 грн. грошової компенсації за збудовану добудову в АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 ОСОБА_4. 400 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1200 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позивачам у позові відмовити, посилаючись на те, що судом були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: не звернуто увагу на зміст ч.5 ст. 778 ЦК України, за яким вони не мають права на відшкодування вартості спорудженої добудови.

У судовому засіданні ОСОБА_1. і ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_5 ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнали і пояснили, що будівництво добудови до будинку вони проводили за свої кошти і за згодою відповідачів, на прохання яких вони поселились в будинку восени 2002 року. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Судом установлено,що власником будинковолодіння, розташованого по вул.Л.Українки,АДРЕСА_1, є відповідачка ОСОБА_1.

ПозивачіОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровані з 18.03.2005 р., а проживали у згаданому будинковолодінні з листопада 2002 року по липень 2006 року.

За час проживання позивачі добудували до будинковолодіння за власні кошти гараж площею 25,2 кв.м, два коридори площею 2,2 кв.м і 6,0 кв.м, паливну площею 4,8 кв.м, дві жилих кімнати площею 17,3 кв.м та 15,6 кв.м та балкон площею 4.4 кв.м. Разом площа добудови складає 43,3 кв.м на суму 40000 грн. і є незавершеним будівництвом( висновок № 742 будівельно-технічної експертизи від 22.05.2008 р.).

Письмова угода позивачів з відповідачами про створення спільної сумісної власності не укладалась.

Рішенням виконкому Гримайлівської селищної ради за № 205 від 10.11.2004 року дано дозвіл власнику будинковолодіння відповідачці ОСОБА_1. на виготовлення проектно-технічної документації на раніше виконану добудову і надбудовуАДРЕСА_1

Рішенням виконкому Гримайлівської селищної ради за № 64 від 12.09.2006 року дано дозвіл відповідачці ОСОБА_1. на визнання права власності взамін свідоцтва про право на спадщину в зв'язку із добудовою до житлового будинкуАДРЕСА_1 згідно з рішенням виконкому за № 205 від 10.11.2004 року.

Апеляційним судом установлено, що позивачіОСОБА_5 та ОСОБА_4 поселились у будинок АДРЕСА_1 як наймачі жилого приміщення, які, хоч і не уклали в письмовій формі договору найму житла, однак, фактично поселились у визначені власником жилі приміщення в будинковолодінні на правах наймачів, були там постійно зареєстровані, прожили біля чотирьох років.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2. до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачі, здійснивши добудову до будинковолодіння відповідачки ОСОБА_1 без угоди про створення спільної сумісної власності, вправі вимагати грошового відшкодування вартості цієї добудови.

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

Колегія не приймає до уваги посилання апелянтів на те, що позивачі не вправі відповідно до вимог ч.5 ст. 778 ЦК України вимагати відшкодування вартості зробленої ними без згоди власника добудови до будинку, оскільки із встановлених судом обставин убачається, що власник будинковолодіння-відповідачка ОСОБА_1. не заперечувала проти проведення такої добудови позивачами під час їх проживання в будинку, крім того, узаконивши здійснену позивачами добудову до будинку на своє ім'я, позивачка тим самим висловила свою згоду на проведення такої добудови.

Доводи апелянтів про те, що суд безпідставно поклав в основу рішення висновок будівельно-технічної експертизи, у якому визначена ринкова вартість добудови, а не затрати на її будівництво, колегія не приймає до уваги,оскільки відповідно до положень ч. 5 ст. 778 ЦК України позивачі мають право на відшкодування вартості добудови,проведеної за згоди наймодавця, як такої, яку не можна відокремити без шкоди для будинку. Клопотання про призначення іншої судової експертизи відповідачі в суді першої інстанції не заявляли. Крім того, експерт у своєму висновку за № 742 від 22.05.2008 року при визначенні вартості добудови в сумі 40000 грн. застосував порівняльний підхід, за яким вартість будівництва, за яку можна придбати аналогічний об'єкт, є значно нижчою від вартості будівництва, яка становить суму 95000 грн.

Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування колегія не вбачає.

Невизначення судом правового статусу позивачів у будинковолодінні відповідачки і незастосування в зв'язку з цим положень ст. 778 ЦК України, що регулюють права наймача на поліпшення речі, переданої у найм, саме по собі відповідно до вимог ч.2 ст. 308 ЦК України не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення та задоволення з цих підстав апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2. відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду від 21 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.