Справа №22-2817/2008 р.

Головуючий у 1 інстанції: Мухін А.В.

Суддя-доповідач: Бондар В.О.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондара В.О.

Суддів : Прокопенка О.Л. Маловічко С.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневого району м. Запоріжжя, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку спільного майна подружжя,

24 жовтня 2007 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневого району м. Запоріжжя, ОСОБА_3. про визнання права власності на частку спільного майна подружжя.

В позові зазначала, що 21 грудня 2001 року між нею та відповідачем по справі ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В результаті неможливості спільного проживання звернулись до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про розірвання шлюбу.

Фактично шлюбні відносини припинені з липня 2007 року. Під час шлюбу подружжям було придбано спільне майно, а саме: автомобіль MITSUBISI LANCER, вартість якого приблизно складає 30 000 грн.; квартира АДРЕСА_1, вартість складає 40 810 грн. Оскільки з 2007 року відносини між подружжям почали погіршуватися, відповідач без згоди позивачки переоформив зазначений автомобіль на свою матір ОСОБА_3.

У ході судового розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила суд визнати право власності на '/г частину автомобіля MITSUBISI LANCER, д.н. НОМЕР_1 за ОСОБА_1. Визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Єдиною підставою отримання грошових коштів на придбання спірної квартири, крім грошових коштів отриманих від продажу власної квартири, яка належала йому до укладання шлюбу з позивачкою, відповідач зазначив те, що ці кошти були подаровані його матір'ю, яка є третьою особою по справі. З наведеними запереченнями погодився і суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову.

Проте з таким висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2002 року ОСОБА_2 продав квартиру, що належала йому за 11499 грн. (а. с. 21) та цього ж дня купив спірну квартиру за 40810 грн. (а. с. 9). Таким чином висновок суду першої інстанції, що спірна квартира була придбана за кошти, які отримав відповідач з продажу належної йому квартири с хибним, оскільки дефіцит коштів для здійснення такої купівлі складає 29311 гри.

Жодних доказів отримання цих коштів, крім пояснень свідків та третьої особи, які перебувають зі сторонами в родинних стосунках, а тому ці свідчення суд оцінює критично,суду не надано.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 СК України спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін, які придбали її під час перебування у шлюбі. При цьому внесок коштів на її придбання ОСОБА_2. становить 26154,50 грн., а ОСОБА_1. - 1465,50 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З матеріалів справи видно, що сторони мають неповнолітнього сина, 2004 року народження, який мешкає разом з матір'ю у спірній квартирі і який з 2,5 місяців знаходиться під наглядом дитячого невролога, має затримку мовного та речового розвитку, потребує систематичного лікування. Як вказує позивачка в уточненій позовній заяві і не заперечує відповідач, всі обов'язки по утриманню дитини позивачка несе сама, лише у вересні, жовтні 2007 року відповідач надав матеріальну допомогу у вигляді аліментів в розмірі 250 грн. в місяць.

За вказаних обставин та з урахуванням позиції представника Органу опіки та піклування, озвученої у судовому засіданні, який вважає за доцільне використання ч. 3 ст. 70 СК України, колегія судців вважає за можливе збільшити частку у спільному майні і визнати за ОСОБА_1. право власності на 14 частину спірної квартири.

рішення суду першої інстанції має бути скасовано з постановлениям нового рішення по справі, яким позов ОСОБА_1. про визнання за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року по цій справі скасувати та постановити нове наступного змісту:

Позов ОСОБА_1. задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 14 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 держмито в доход держави в сумі 204,05 грн та інформаційно-технічний збір в сумі 30 грн.

В іншій частині позову відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.