22ц-2107/08 Про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди - 17.07.2008 Прийняття

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді Лащенка В.Д., суддів: Олійника В.І., Приходька К.П., при секретарі Терех Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -

У серпні 2006 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 17 листопада 2005 року відповідач ОСОБА_1 взяв у нього борг в сумі 125 000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 15 травня 2006 року, але не повернув.

У зв"язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в національній грошовій одиниці в перерахунку по курсу НБУ - 631250 грн., судові витрати по справі, а також 15000 гри. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок несвоєчасного повернення боргу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2006 року позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за договором позики 631250 грн., 1700 грн. витрат на сплату судового збору, ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього - 632980 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права- ставиться питання про скасування рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу за договором позики та витрат, а в іншій частині залишити рішення без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 листопада 2005 року відповідач взяв у борг у позивача 125000 доларів США, які мав повернути до 15 травня 2005 року. Про це відповідачем було видано позивачу власноручно написану розписку, яка була на руках у позивача, пред'явлена суду і була предметом судового дослідження.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, дана розписка про позику 125000 доларів США у позивача, яка була написана власноручно ОСОБА_1, не мала будь-яких посилань на безгрошевість даної угоди чи на якісь інші правовідносини між сторонами, в тому числі і купівлю заводу.

А тому за своїм змістом розписка повністю відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на. підтвердження договору позики та його умов-може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В якості заперечення проти позову відповідачем було надано аркуш із записами та розрахунками під назвою "Угода - ЗАТ "Слава" від 17 листопада 2005 року, яка теж була предметом судового дослідження та аналізу і, як вірно вважав суд першої інстанції, вона не стосується суті спору.

Судом встановлено, що на зворотному боці цього документу у вільному від розрахунків місці є дописка, датована 30 листопада 2005 року про повернення боргу. Ця розписка виконана ОСОБА_1 і там же є й підпис ОСОБА_2

Як видно з матеріалів справи, позивач не заперечив авторство свого підпису і при цьому пояснював, що цей підпис стосується розрахунків, розташованих поруч, так як і інші його підписи, які є на цій сторінці і виконані при проведенні даних розрахунків. Дописка ж про повернення боргу виконана відповідачем пізніше, без його відома, з підбором тексту до його підпису і з метою ухилення від виконання зобов'язання за договором позики.

Зазначені доводи позивача нічим не спростовано.

На підставі наведеного, а також з врахуванням того, що на зворотному боці, наданого відповідачем документу, дійсно є шість підписів ОСОБА_2, розташованих, як під розрахунками так і поруч з ними, суд правильно вважав, що ці обставини не давали суду можливості

об'єктивно встановити, до якого саме запису відноситься підпис позивача, на який вказував ОСОБА_1 і, як наслідок, прийняти зазначений документ, як належний доказ.

Будь-яких інших доказів обставин, на які посилався відповідач, як на підставу свої заперечень проти позову, відповідно до ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів вважає, що розписка, на яку посилається відповідач, як на підставу відмови у позові, та яка виконана у формі дописки на аркуші справи із записами та розрахунками під назвою - "Угода ЗАТ "Слава", не стосується предмету спору.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Даючи належну оцінку запереченням позивача про те, що його підпис на вказаній угоді стосується розрахунків, розташованих поруч, так само, як і інші його підписи, що є на цій сторінці і виконані при проведенні цих розрахунків на основі матеріалів справи, зокрема, і висновків експертиз, колегія суддів приходить до висновку, що дописка про повернення боргу виконана відповідачем пізніше, без його відома, з підбором тексту до його підпису і з метою ухилення від виконання зобов’язання за договором позики.

Так, сам зміст розписки, виготовлений відповідачем ОСОБА_1 та за змістом особисто від нього і розташованої посеред робочих записів (розрахунків) із наявним записом на місці іншого тексту та з прив’язкою, всупереч розписці ОСОБА_1 про позику коштів, до врегулювання питань по газопостачанню цегляного заводу ЗАТ "Слава" і для погашення заборгованостей, не передбачених цією угодою, над підписом ОСОБА_2 у чорнових розрахунках, які чомусь названо Угодою, не може свідчити про повернення боргу.

Колегія суддів враховує також на те, що "оригінал розписки про отримання ОСОБА_1 у борг 125000 доларів США до цих пір знаходиться у позивача і він категорично заперечує повернення йому боргу за даною розпискою.

Крім того, висновком №7259 від 24 липня 2007 року (по оригіналу документу), висновком спеціаліста №7258 (по оригіналу документ)), наданого позивачем ОСОБА_2 та пред'явленими відповідачем висновками експертиз по оригіналу документу за постановою слідчого встановлено наступне. Так, за висновком №7258 спеціаліста по дослідженню оригіналу документу, наданого ОСОБА_2, встановлено, що у наданому для дослідження документі, названому, як "Угода-ЗАТ "Слава", спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_2, а потім поверх цього підпису був виконаний рукописний запис "Борг 125 000 доларів США виплачено згідно розписки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 17.11, 05р. терміном виплати до 15.05.06р. для термінового урегулювання питань по "газопостачанню цегляного заводу ЗАТ "Слава" та для погашення заборгованостей, не передбачених цією угодою. 30.11.2005р."

Висновком №7259 від 24 липня 2007 року по оригіналу документу встановлено, що текст розписки про повернення боргу та текст "готівкою одержав - 17.11 2005 р." виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Цією ж експертизою встановлено, що зазначені вище тексти виконані тією особою, яка виконала рукописний текст розписки від імені ОСОБА_1 від 17 листопада 2005 року про позику ОСОБА_1 125 000 доларів США у ОСОБА_2 із зобов'язанням повернути до 15 травня 2006 року, тобто, виконана вона відповідачем ОСОБА_1

Відповідно до висновку №1886 від 20 травня 2008 року судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №08-1922 щодо рукописного тексту, на який посилається відповідач, як про повернення ним боргу, спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_2 а потім поверх штрихів цього підпису запис про повернення боргу 125000 доларів.

Згідно з висновком №1887 від 17 квітня 2008 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами зазначеної кримінальної справи рукописний текст про повернення боргу та інший "готівкою одержав 17.11. 2005 р." виконані не ОСОБА_2, а іншою особою і дані рукописні тексти виконані однією особою.

За ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.3 цієї статті жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з ч.3 статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Як на докази, які підтверджують повернення ним ОСОБА_2 боргу в сумі 125000 доларів США, ОСОБА_1 посилався на рецензію на висновок №1886, а також на висновок №5175/5176.

Колегія суддів відповідно до наданих у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 матеріалів висновків експертиз, які направлялись Київським НДІ судових експертиз СВ Васильківського ГУ МВС України у Київській області, встановила, що згідно з наданими суду матеріалами, висновок №1886 судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №08-1922 було складено 20 травня 2008 року. В той же день директор Київського НДІ судових експертиз звернувся з листом до Харківського НДІ судових експертиз, де вже 22 травня 2008 року без дослідження оригіналу документу і взагалі без будь-яких документів ("угоди" чи висновків), зокрема, без оригіналу документу, який в той час знаходився на руках у ОСОБА_2 і в даний час знаходиться у нього, було складено рецензію на висновок №1886 із сумнівом, що висновок не зовсім обґрунтований і цього ж- дня (22 травня 2008 року) зазначену рецензію надіслано директору Київського НДІ судових експертиз.

При цьому, у супровідній зазначено, що надсилалась лише одна рецензія на 1 аркуші. Тобто, будь-які інші документи не надсилались Харківському НДІ і тому й не повертались ним. У самій рецензії та супровідній зазначено про рецензію не на висновок, а на "проект висновку", хоча за матеріалами справи ніде не йде мова про "проект висновку за №1886".

Після отримання рецензії за розпорядженням директора НДІ судових експертиз було проведено нове експертне дослідження вже ксерокопії документу зі складанням висновку №5175/5176, за яким вже не виявилось можливим встановити послідовність нанесення підпису від імені ОСОБА_2 та запису про повернення боргу.

Колегія суддів не може прийняти до уваги'складену 22 травня 2008 року рецензію на проект висновку №1886 та висновок №5175/5176 судово-технічної експертизи документів за матеріалами кримінальної справи №08-1922 від 4 червня 2008 року, зокрема, висловлену рецензентом думку щодо не зовсім обґрунтованого висновку про виконання рукописного тексту поверх штрихів підпису ОСОБА_2 та висновку №5175/5176 від 4 червня 2008 року по відкритому новому експертному провадженню за розпорядженням директора інституту, за яким вже не виявилось можливим встановити послідовність нанесення підпису від імені ОСОБА_2 та запису про повернення боргу, оскільки вони складені, як зазначено у висновку №5175/5176, на підставі дослідження копії, а не оригіналу так званої "Угоди" з "розпискою про повернення боргу", стосуються лише висновку №1886, а до цього висновку були ще й інші і всі вони складені на підставі досліджень по оригіналу документу. За цими висновками, як і висновком №1886, оригінал документу належним чином досліджувався і висновки були обґрунтованими та послідовними.

Крім того, колегія суддів враховує загальновідомі обставини, що при кожному дослідженні документу відбувається його обробка хімічними речовинами, внаслідок чого відбувається витравлення чорнила досліджуваного об"єкту і, як наслідок, після двох-трьох досліджень встановити послідовність нанесення того чи іншого тексту вже стає неможливим.

Відповідач неодноразово заявляв, що дії ОСОБА_2, який вимагає від нього повернення боргу, є нічим іншим, як шахрайством з його боку, оскільки він борг повернув і наголошував на тому, що єдиним доказом про повернення ним боргу є розписка, написана ним власноручно на розрахунках (так званій "Угоді") та під якою стоїть підпис позивача.

Проте, відповідно до відмовного матеріалу №2280 по заяві громадянина ОСОБА_1 відносно шахрайських дій зі сторони громадянина ОСОБА_2, у своєму поясненні ОСОБА_2 стверджував, що записи, які стосуються ЗАТ "Слава", не мають жодного відношення до розписки, яку дав йому ОСОБА_1 на суму, еквівалентну 125 000 доларів США, а розписка у так званій "Угоді", є повністю підробкою і не відповідає дійсності.

Згідно з даним матеріалом постановою Начальника ВДСБЕЗ Васильківського MB ГУ МВС України у Київській області у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діянні складу злочину.

Як доказ про повернення 125 000 доларів США відповідач подав у судовому засіданні повне роздрукування технічного запису судового засідання, в якому, як він стверджував, на аркуші 13 йдеться про те, що він нібито повернув кошти по угоді, тобто, про повернення ним 125000 доларів США по розписці від 17 листопада 2005 року та яку не повернув йому позивач з посиланням на її втрату.

При тому, відповідач пропонував суду прослухати запис судового засідання і допитати ОСОБА_2

Насправді, відповідно до поданого ОСОБА_1 повного роздрукування технічного запису судового засідання, на аркуші 13 позивач ОСОБА_2 у свої поясненнях суду першої інстанції стверджував, що "записи, названі "Угодою" були його робочими записами і стосувались лише продажу заводу, а він подав позов до суду за розпискою ОСОБА_1, який позичив у нього гроші і Угода від 17. 11 та розписка від 17.11, це різні речі. По "Угоді" ОСОБА_1 повернув йому кошти, а по розписці - ні".

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 певний час заперечував факт написання ним особисто тексту про повернення боргу, висновки експертиз однозначно підтвердили той факт, що розписка про повернення боргу написана саме ним.

Із долученої до матеріалів справи та оглянутої колегією суддів кольорової фототаблиці, як додатку до висновку експертизи №7258, а саме, із знімку №1а чітко видно, що у документі, названому як "Угода -ЗАТ "Слава", спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_2, а потім поверх цього підпису був виконаний рукописний запис "Борг 125 000 доларів США виплачено згідно розписки ОСОБА_1 -ОСОБА_2 від 17.11.05р. терміном виплати до 15.05.06р. для термінового урегулювання питань по газопостачанню цегляного заводу ЗАТ "Слава" та для погашення заборгованостей, не передбачених цією угодою. 30.11.2005р.", що і встановлено висновком спеціаліста.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження дізнавачем Васильківського MB ГУ МВС України у Київській області 19 листопада 2007 року було порушено кримінальну справу по факту використання підробленого документу "Угода ЗАТ- Слава" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України і на даний час на підставі постанови слідчого рядом експертиз підтверджено, що спочатку на "Угоді" був виконаний підпис від імені ОСОБА_2, а потім поверх цього підпису був виконаний рукописний запис і також підтверджено той факт, що напис був виконаний відповідачем ОСОБА_1, як і розписка про отримання ним у борг у ОСОБА_2 125000 доларів США.

З огляду на вищенаведене, даючи на підставі всіх наявних матеріалів справи належну оцінку запереченням позивача про те, що його підпис на вказаній угоді стосується розрахунків, розташованих поруч, так само, як і інші його підписи, що є на цій сторінці і виконані при проведенні цих розрахунків, а дописка про повернення боргу виконана відповідачем пізніше, без його відому, з підбором тексту до його підпису і з метою ухилення від виконання зобов'язання за договором позики, колегія суддів зважає на факт існування боргової розписки відповідача ОСОБА_1 від 15 листопада 2005 року, авторство якої останній не заперечує і яка знаходиться на руках у позивача ОСОБА_2, на постанову Начальника ВДСБЕЗ Васильківського MB від 19 липня 2006 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діянні складу злочину, яка була постановлена за відмовним матеріалом на підставі письмової заяви голови правління ЗАТ "Слава" ОСОБА_1 про факт вчинення замаху на шахрайство зі сторони ОСОБА_2, а також на постанову дізнавача Васильківського MB від 19 листопада 2007 року про порушення кримінальної справи по факту використання підробленого документу "Угода ЗАТ- Слава" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України і на те, що на даний час рядом судово-почеркознавчих та судово-технічних експертиз по оригіналу документу як за заявою ОСОБА_2, так і за постановою слідчого однозначно підтверджено, що спочатку на "Угоді" був виконаний підпис від імені ОСОБА_2, а потім поверх цього підпису був виконаний рукописний запис і також підтверджено той факт, що напис був виконаний відповідачем ОСОБА_1, як і розписка про отримання ним у борг у ОСОБА_2 125000 доларів США і на підставі викладеного вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в рахунок погашення боргу за договором позики 631250 грн. та судових витрат.

Таким чином, доводи-апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської

області від 19 вересня 2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.