Головуючий у 1 інстанції - Стадійчук А.О.

Категорія № 27 Доповідач - Шимків С.С.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого судді -- Собіни І.М.,

суддів - Василевича В.С., Шимківа С.С.

з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_1про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 11 квітня 2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 109908 грн. (що становить 10000 доларів США, 5600 євро та 15000 грн.) - боргу за договором позики та судові витрати по справі.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено за їх безпідставності.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, допущено неповноту судового розгляду.

Суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що її чоловік ОСОБА_3позичив у позивача кошти на потреби їхньої сім"ї і що ці кошти стали спільною сумісною власністю подружжя.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боргова розписка, яка була написана ОСОБА_1відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України і підтверджує укладення договору позики грошей між позикодавцем та позичальником. Отримані відповідачем ОСОБА_3 кошти за даним договором позики є спільною сумісною власністю подружжя і вони підлягають стягненню в солідарному порядку з подружжя.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Судом встановлено, що 24 березня 2007 року відповідачкою ОСОБА_1 власноручно написана розписка згідно якої її чоловік ОСОБА_3позичив у ОСОБА_2 гроші під закупку товару в сумі 10000 доларів, 5600 євро і 15000 грн. (а.с. 3).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно ст. 1046 цього ж кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В матеріалах справи відсутні достовірні докази про те, що ОСОБА_3укладав з ОСОБА_2 письмовий договір позики грошових коштів в сумі 10000 доларів, 5600 євро і 15000 грн., як того вимагає ст. 1047 ЦК. Належних та допустимих доказів з цього приводу позивачем не надано.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачка ОСОБА_1 у категоричній формі заперечила факт отримання її сім"єю вказаних вище грошей від позивача. Протилежного ОСОБА_2 не доведено і судом не встановлено.

За таких обставин висновок суду про те, що спірні кошти є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є неправильним.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2007 року відносно відповідача ОСОБА_3 слідчим відділом Дубенського МРВ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. По справі проводиться досудове слідство (а.с. 73).

Постановою від 21 червня 2007 року ОСОБА_2 визнаний цивільним позивачем у цій кримінальній справі на суму, яка є предметом спору у даній цивільній справі, а саме : 10000 доларів, 5600 євро та 15000 грн. (а.с. 65-66).

Виходячи з наведеного не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 309, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 626, 1046, 1047 ЦК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 квітня 2008 року скасувати.

ОСОБА_2у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_1про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2в дохід держави судовий збір у розмірі 1099 грн. 08 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи (для Дубенського міськрайонного суду).

Стягнути з ОСОБА_2в користь ОСОБА_1в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 550 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи. Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно. Воно може бути оскарженим безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.