Головуючий в 1 інстанції: Драновська С.З.

Категорія:33 Доповідач: Хилевич С.В.

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Буцяка З.І.

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Омельчук А.М.

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника прокуратури Рівненської області - Іванціва М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, прокуратури Рівненської області, Головного управління ДЕРЖАВНОГО казначейства України в Рівненській області на рішення Радивилівського районного суду від 28 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області, прокуратури Радивилівського району та її посадових осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, старшого слідчого прокуратури Рівненської області ОСОБА_4та ДЕРЖАВНОГО казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури розміром у 100 000 гривень та майнової шкоди розміром у 1 800 гривень,

У липні 2005 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до прокуратури Рівненської області, прокуратури Радивилівського району, прокурора Радивилівського району ОСОБА_2, помічника прокурора Радивилівського району ОСОБА_3, старшого слідчого прокуратури Рівненської області ОСОБА_4. про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, розміром у 100 000 гривень.

На обґрунтування позову покликався на вчинення 9 лютого 2005 року незаконних дій з боку помічника прокурора ОСОБА_3, котрий із застосуванням тиску примушував його написати пояснення, а згодом рапортував прокурору району ОСОБА_2 про вчинення позивачем злочину. Також вважав незаконним порушення прокурором району кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України, яка направлена до прокуратури області і передана слідчому ОСОБА_4 для провадження досудового слідства. ОСОБА_4 пред'явлено позивачу обвинувачення і застосовано щодо нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 30 травня 2005 року провадження у кримінальній справі закрите за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину, а 9 червня 2005 року постановою судді Радивилівського районного суду постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

У ході судового розгляду ОСОБА_1 позов доповнено вимогою про відшкодування майнової шкоди.

Судом залучено до участі в справі як відповідача ДЕРЖАВНЕ казначейство України.

Рішенням Радивилівського районного суду від 28 квітня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто із ДЕРЖАВНОГО казначейства України на користь позивача моральну шкоду розміром у 10 000 гривень; в решті позову - відмовлено.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що присуджений розмір моральної шкоди є заниженим і не відповідає ступеню його душевних страждань, внаслідок чого істотно погіршився стан здоров'я.

Просив скасувати рішення, що оскаржується, і ухвалити нове про повне задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Прокуратура Рівненської області обґрунтовувала апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального права і нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, покликаючись при цьому на недоведеність позову.

Просить рішення Радивилівського районного суду від 28 квітня 2007 року змінити, зменшивши присуджений розмір моральної шкоди.

Головне управління ДЕРЖАВНОГО казначейства України в Рівненській області, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд уважав установленими, і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Просить скасувати рішення, що оскаржується, і ухвалити нове про відмову в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2007 року апеляційні скарги задоволено частково: рішення Радивилівського районного суду від 28 квітня 2008 року частині стягнення моральної шкоди розміром у 10 000 гривень скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.

На зазначену ухвалу ОСОБА_1 подав касаційну скаргу з проханням скасувати ухвалу апеляційного суду, задовольнивши його позов повністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 травня 2008 року касаційну скаргу задоволено частково: ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2007 року скасовано, а справу направлено до апеляційного суду для розгляду в апеляційному порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши подану ним апеляційну скаргу повністю, висловився про відхилення апеляційних скарг прокуратури Рівненської області та Головного управління ДЕРЖАВНОГО казначейства України в Рівненській області.

Представник прокуратури Рівненської області підтримав подану прокуратурою апеляційну скаргу, заперечивши проти задоволення інших апеляційних скарг.

ОСОБА_3 у суді висловився про задоволення апеляційної скарги, поданої прокуратурою Рівненської області, просячи відхилити решту апеляційних скарг.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

Головне управління ДЕРЖАВНОГО казначейства України в Рівненській області, ДЕРЖАВНЕ казначейство України та прокуратура Радивилівського району явки своїх представників у суд не забезпечили, про час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обставин незаконності дій прокуратури Рівненської області, прокуратури Радивилівського району та її посадових осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, старшого слідчого прокуратури Рівненської області ОСОБА_4. у зв'язку з тим, що провадження у кримінальній справі за ч. 4 ст. 191 КК України щодо позивача закрите 30 травня 2005 року слідчим прокуратури області, а 24 березня 2006 року постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України скасовано місцевим судом. Враховуючи наведене, суд вважав обґрунтованими і законними зобов'язання ДЕРЖАВНОГО казначейства України відшкодувати моральну шкоду позивачу, розмір якої судом визначено у 10 000 гривень.

Між тим, з таким висновком повністю погодитись неможливо, оскільки його зроблено із порушенням норм процесуального та матеріального права і всупереч дійсним обставинам, що мають значення для справи.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 прокуратурою Рівненської області, однак не може погодитись із обставинами її заподіяння та розміром.

Згідно із ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

З'ясовано, що ОСОБА_1 набув права на відшкодування такої шкоди, оскільки незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (пред'явлення обвинувачення) та обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд встановлено постановою слідчого про закриття провадження в кримінальній справі від 30 травня 2005 року в зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (а.с.а.с. 60-62).

Частиною 5 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегією суддів установлено наявність причинного зв'язку між незаконними діями органів прокуратури Рівненської області та заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоров'я, втраті вибору і свободи пересування, душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від нього додаткових зусиль і часу для організації свого життя та відновлення попереднього стану.

Виходячи із засад виваженості, розумності, справедливості, колегія суддів визначає розмір заподіяної позивачу моральної шкоди у 8 000 гривень, які підлягають стягненню із держави в особі ДЕРЖАВНОГО казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Колегія суддів знаходить, що прокуратура Радивилівського району не є юридичною особою, тому вона не може брати участь у справі як сторона і нести відповідальність за порушення цивільних прав ОСОБА_1.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, адресована до посадових осіб органів прокуратури - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4., також підлягає відмові за безпідставністю.

Правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як видно з апеляційних скарг та із пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, апелянти рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди розміром у 1 800 гривень не оскаржують і з ним погоджуються.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення, що оскаржується, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ч. 5 ст. 4, ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313- 314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційні скарги ОСОБА_1, прокуратури Рівненської області, Головного управління ДЕРЖАВНОГО казначейства України в Рівненській області - задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду від 28 квітня 2007 року - скасувати частково.

Позов ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області, ДЕРЖАВНОГО казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, розміром у 100 000 гривень - задовольнити частково.

Стягнути із ДЕРЖАВНОГО казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду сумою у 8 000 (вісім тисяч) гривень.

У позові ОСОБА_1 до прокуратури Радивилівського району та її посадових осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, старшого слідчого прокуратури Рівненської області ОСОБА_4про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, розміром у 100 000 гривень - відмовити.

Рішення Радивилівського районного суду від 28 квітня 2007 року в частині відмови у відшкодування майнової шкоди розміром у 1 800 гривень - залишити без змін.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО казначейства України судовий збір сумою у 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумою у 7 гривень 50 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цим рішенням чинності.