розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Чернігівської міської ради про визнання права власності на гараж, -

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_2., Чернігівської міської ради про визнання права власності на гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не надано відповідної оцінки доказам, не вжито заходів щодо всебічного, повного та об"єктивного з"ясування обставин справи.

Вказує, що судом не було враховано, що її позов ґрунтувався на ст.ст. 328, 376, 1261, 1268 ЦК України, а також те, що гараж було збудовано на земельній ділянці, наданій в постійне користування її чоловіку. Гараж не є новоствореним майном, оскільки на момент смерті ОСОБА_4. вже був збудований, лише другий поверх був збудований самовільно. Апелянт вважає, що суд при прийнятті рішення повинен був керуватися вимогами ч. 3 ст. 376 ЦК України, відповідно до положень якої право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1року помер ОСОБА_4., після смерті якого відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначений гараж, і спадкоємцями якої є позивачка ОСОБА_1. та її син відповідач ОСОБА_2., але останній на спадкове майно не претендує. Оформити спадщину в нотаріальній конторі позивачці відмовили, оскільки право власності на гараж за покійним чоловіком не було зареєстровано. Будівництво спірного гаражу незавершене, а тому визнання права власності на гараж за ОСОБА_1. є неможливим, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Для обслуговування спірного гаражу ОСОБА_4. рішенням виконкому Чернігівської міської ради №31 від 21 лютого 2000 року надана в постійне користування земельна ділянка площею 31 кв.м по вул.. Високій (а.с.8), експлуатацію гаражу дозволено рішенням виконкому Новозаводської районної ради м.Чернігова № 85 від 10 травня 2000 року(а.с.10), а рішенням виконкому Чернігівської міської ради №171 від 17 липня 2000 року присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1(а.с.9).

Згідно технічного паспорту на гараж, складеного 19 грудня 2007 року гараж має 82 % готовності, крім того встановлено, що мається другий поверх гаражу- сарай, збудований самовільно (а.с.11-13).

Тобто, спірна будівля має два поверхи: перший - це гараж, який має 82% готовності і той факт, що гараж недобудований, підтвердила позивачка, другий поверх - самовільно збудований сарай. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду вважав будівлю самочинно збудованим нерухомим майном і просив визнати право власності саме на самочинно збудоване майно згідно положень ст. 376 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, проте будівництво спірного гаражу не завершено, до його завершення особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, а тому позов про визнання права власності на гараж задоволенню не підлягає.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з положеннями ст. 331 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд враховує вимоги ч.3 ст. 376 ЦК України, на яку посилається апелянт - право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Законодавством поняття самочинного будівництва визначено як забудову на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена, або була відведена з іншою метою,або будівництво здійснювалось без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. В даному випадку земельна ділянка виділена для будівництва гаражу, а не сараю чи гаражу з сараєм, будівництво сараю здійснювалось самовільно без будь-якого дозволу і проекту.

Ч.3 даної статті дає можливість узаконити самочинно побудовані об"єкти, але за певних умов: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в результаті такої забудови.

Оскільки міська рада категорично заперечує проти заявлених вимог, земельна ділянка відведена лише для будівництва гаражу, та враховуючи характер і межі заявлених позовних вимог суди не мають правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, судове рішення відповідає обставинам справи та постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.