Головуючий у 1-й інстанції - Мальована В.В.

Категорія - 41 Суддя-доповідач - Рибалка В.Г.

1 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.

суддів - Рибалки В.Г., Криворотенка В.І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - Ворушило З.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Сум від 8 травня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання часток у праві спільної сумісної власності та визначення порядку користування житловим приміщенням,

Рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 8 травня 2008 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково - визнано право власності по 1/3 частині у квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просять це рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування спірною квартирою і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

При цьому вони посилаються на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначають, що між сторонами по справі вже склався порядок користування, що порядок користування спільною власністю визначається лише між співвласниками і частка кожного становить 9,5 кв.м жилої площі, тому при виділі неповнолітньому ОСОБА_4 кімнати площею 11,5 кв.м його права не будуть порушені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду і визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/3 частини спірної квартири, а за нею та ОСОБА_2 - по 1/6 частині.

При цьому вона посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що право власності на частину спірної квартири ОСОБА_2 набув під час шлюбу, тому вона як колишня дружина має право на половину його частки.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до розпорядження управління комунального майна та приватизації від 22 грудня 1999 року №2995 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло від 24 грудня 1999 року, відповідно до якого вони набули права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 без виділення часток кожного зі співвласників.

Спірна квартира має жилу площу 28,5 кв.м і складається з двох жилих кімнат площею 17,0 кв.м з лоджією та 11,5 кв.м, кухні - 7,9 кв.м, коридору - 6,7 кв.м, ванної кімнати - 2,6 кв.м, вбиральні - 1,0 кв.м. Кімнати є окремими ізольованими приміщеннями.

У зазначеній квартирі зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_2, його колишня дружина ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_4

ОСОБА_5 зі своєю матір'ю ОСОБА_3 займають житлову кімнату площею 11,5 кв.м та користуються також кімнатою площею 17,0 кв.м, яку займає ОСОБА_2

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, де вона і зареєстрована. У спірній квартирі не проживає з 20 жовтня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що між сторонами по справі вже склався порядок користування, що порядок користування спільною власністю визначається лише між співвласниками і частка кожного становить 9,5 кв.м жилої площі, тому при виділі неповнолітньому ОСОБА_4 кімнати площею 11,5 кв.м його права не будуть порушені, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зі своєю матір'ю ОСОБА_3 займають житлову кімнату площею 11,5 кв.м та користуються також кімнатою площею 17,0 кв.м. Та обставина, що ОСОБА_3 не має права власності на частину спірної квартири, не є підставою для задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою, оскільки відповідно до ст. 405 ЦК України має право користуватись житлом, власником якого є її неповнолітній син.

Зважаючи на викладене, суд дійшов вірного висновку про те, що при виділенні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кімнати площею 11,5 кв.м будуть порушені права останнього і реально в його користуванні залишається частина цієї квартири площею 5,75 кв.м, він та його мати також не зможуть користуватись лоджією.

Посилання ОСОБА_3 на те, що право власності на частину спірної квартири ОСОБА_2 набув під час шлюбу, тому вона як колишня дружина має право на половину його частки, не є підставою для зміни рішення суду.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) передача займаних квартир у спільну сумісну або часткову власність здійснюється наймачу та членам його сім'ї, які проживають разом з ним, при цьому до членів сім'ї включається лише громадяни, які постійно проживають разом з ним у квартирі чи за ними зберігається право на проживання в цьому житлі. Таким чином, ОСОБА_3 не брала участі у приватизації спірної квартири і відповідно не набула права власності на частку у ній.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності по 1/3 частині у спірній квартирі. Така позиція суду узгоджується з вимогами ст.ст. 368, 370 ЦК України.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду також не спростовують.

У зв'язку з цим апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Сум від 8 травня 2008 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.