СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 09.07.97
Справи про розірвання шлюбу повинні розглядатись, як правило,
за участю обох дружин, у зв'язку з чим суду необхідно суворо
додержувати вимог Цивільного процесуального кодексу України
щодо порядку виклику сторін у судове засідання. Якщо сторона
не повідомила суд про зміну місця проживання, повістка
надсилається судом за останньою відомою йому адресою і
вважається доставленою, навіть коли адресат за нею більше не
проживає. При розгляді у цих справах вимог про визначення, з
ким з подружжя залишаться діти, участь у справі органу опіки
й піклування є обов'язковою
(Витяг)
У березні 1995 р. Б. Л. пред'явила позов до Б. І. про
розірвання шлюбу.
Позивачка зазначала, що перебувала в шлюбі з відповідачем з
1987 р. У 1988 р. у них народився син І., який постійно живе з нею
і перебуває на її утриманні. Посилаючись на те, що сімейне життя з
відповідачем не склалося, постійне ображання з його боку, Б. Л.
просила суд задовольнити позов і залишити сина на її вихованні.
Рішенням Рогатинського районного суду від 24 листопада 1995
р. позов було задоволено. У касаційному порядку справа не
розглядалась. Постановою президії Івано-Франківського обласного
суду від 26 липня 1996 р. протест заступника прокурора
Івано-Франківської області на зазначене рішення залишено без
задоволення.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі судових рішень,
оскільки суд розглянув справу без участі відповідача, прокурора та
представників органів опіки й піклування, а також за відсутності
висновку останніх. Судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
даних у п. 4 постанови від 31 серпня 1979 р. N 8 ( v0008700-79 ) (v0008700-79)
(з наступними змінами) "Про судову практику в справах про
розірвання шлюбу", справи про розірвання шлюбу, як правило,
повинні розглядатися за участю обох дружин, у зв'язку з чим слід
суворо додержувати вимог закону про порядок виклику сторін у
судове засідання. На порушення вимог ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
суд
вирішив спір у відсутності відповідача, який не був належним чином
повідомлений про день і час слухання справи в суді. Посилання
президії обласного суду на те, що відповідач не повідомив суд про
зміну своєї адреси і причини неявки, а тому суд розглянув справу
без нього відповідно до ст. 95 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
, не заслуговують на
увагу. Згідно з ч. 1 зазначеної статті за відсутності заяви про
зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу
і вважаються доставленими, навіть коли адресат за нею більше не
проживає. Цих вимог закону суд також не виконав.
Крім цього, суд всупереч вимогам ст. 69 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
постановив рішення про місце проживання неповнолітнього сина (з
позивачкою) за відсутності письмового висновку органів опіки й
піклування щодо того, з ким із сторін повинна бути дитина, та без
участі представника цих органів та прокурора.
Отже, суд розглянув справу з порушенням вимог матеріального і
процесуального закону. Тому судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала судові рішення і направила
справу на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1998 р.