Головуючий у 1 інст. -Білий В.М. Доповідач -Квач М.О.

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Бойко О.В.

Суддів : Квача М.О., Мамонової О.Є.

при секретарі - Пільгуй Н.В.

з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Довгошея О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського транспортного прокурора на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 березня 2008 року в справі за позовом Чернігівського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ВАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В апеляційній скарзі Чернігівський транспортний прокурор просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 березня 2008 року, яким відмовлено йому в позові в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ВАТ "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" про визнання дій посадових осіб товариства незаконними, стягнення 28 грн. 80 коп. станційного збору та 2000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства діти-інваліди та особи, які їх супроводжують, мають право на безплатний проїзд всіма видами приміського транспорту без придбання ними безкоштовних квитків та сплати при цьому 0,30 грн. автостанційного збору.

В запереченнях на апеляційну скаргу товариство просить залишити судове рішення без зміни як таке, що відповідає як матеріальному, так і процесуальному праву, оскільки згідно ст.ст. 36, 41 Закону України "Про автомобільний транспорт" і п.п.2, 19, 26 "Правил надання послуг автомобільного пасажирського транспорту" передбачено обов"язкове придбання пільговиками безкоштовних квитків та сплату при цьому ними 0,30 грн. автостанційного збору.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з таких підстав.

Відповідно до ст. 38-1 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" діти - інваліди та особи, які їх супроводжують, мають право на безплатний проїзд всіма видами приміського транспорту.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 являється інвалідом з дитинства, а тому відповідно до ст. 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" має право на безплатний проїзд всіма видами приміського транспорту. Такою ж пільгою користуються і його батько ОСОБА_1, який його супроводжує. Таким чином, відповідно до вказаної норми закону вони мають право на безплатний проїзд. Що ж стосується придбання ними безкоштовних квитків на проїзд та при цьому сплати автостанційного збору в сумі 0,30 грн., то вони не звільнені від такого обов"язку, що й передбачено ст. 36 Закону України "Про автомобільний транспорт". Єдиною безкоштовною послугою автостанції пасажирам, яку визначив Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , є послуга кімнати матері та дитини. Обов"язковість придбання квитка, як документа, який надає пасажиру право на користування автомобільним транспортом, передбачена і п.п.2,19 Правил надання послуг автомобільного пасажирського транспорту.

Зважаючи на такі обставини справи, коли ОСОБА_4 і ОСОБА_1 згідно вказаного законодавства мають право лише на безкоштовний проїзд, а від придбання безкоштовного квитка, як і від сплати автостанційного збору в сумі 0,30 грн. не звільнені, суд підставно відмовив прокурору в задоволенні його позову. Судове рішення відповідає матеріальному та процесуальному праву, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про безпідставність заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Чернігівського транспортного прокурора - відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 березня 2008 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.