СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 25.06.1997
Відповідно до змісту ст. 180 КпШС України для
реєстрації розірвання шлюбу на підставі
рішення суду подружжя або один з них мають
особисто пред'явити органам реєстрації актів
громадянського стану копію судового рішення,
що набрало законної сили. Можливість
розірвання шлюбу за довіреністю через
представника подружжя законом не передбачена
(Витяг)
У червні 1995 р. Ч. звернувся в суд зі скаргою на дії
завідуючої відділом реєстрації актів громадянського стану
Київського райвиконкому м. Одеси. Позивач зазначав, що нотаріально
посвідченою довіреністю Б.Б. уповноважив його представляти його
інтереси перед третіми особами з будь-яких питань.
У травні 1995 р. за рішенням Київського районного суду м.
Одеси було розірвано шлюб між Б.Б. і Б.Л. Посилаючись на те, що
районний відділ реєстрації актів громадянського стану
відмовляється зареєструвати за згаданою довіреністю розірвання
шлюбу між Б.Б. і Б.Л., позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 1995
р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії Одеського
обласного суду від 8 серпня 1995 р. та постановою президії цього
суду від 9 квітня 1997 р., завідуючу відділом РАГС Київського
райвиконкому м. Одеси було зобов'язано видати Ч. свідоцтво про
розірвання шлюбу між Б.Б. і Б.Л.
Додатковим рішенням того ж районного суду від 12 вересня 1995
р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах обласного суду від 17 жовтня 1995 р. та постановою
президії цього суду від 9 квітня 1997 р., завідуючу відділом РАГС
зобов'язано скласти актовий запис про розірвання шлюбу між Б.Б. і
Б.Л.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України порушено
питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
та про постановлення нового рішення у зв'язку з допущеним судом
порушенням норм матеріального права. Судова колегія в цивільних
справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає
задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення скарги і зобов'язуючи
завідуючу відділом РАГС видати свідоцтво про розірвання шлюбу, а
також скласти відповідний актовий запис, суд виходив з того, що ні
цивільне, ні шлюбно-сімейне законодавство не обмежують право Ч.
оформити за нотаріально посвідченою довіреністю розірвання шлюбу
між Б.Б. і Б.Л. З цим погодилися судова колегія та президія
обласного суду. Проте такий висновок суду суперечить нормам
матеріального права.
Відповідно до ст. 44 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
шлюб вважається
припиненим не після розірвання його в судовому порядку, а з
моменту реєстрації розлучення у відділі РАГС. Зі змісту ст. 180
КпШС видно, що реєстрація розірвання шлюбу вимагає особистої
участі хоча б одного з подружжя.
Зобов'язавши завідуючу відділом РАГС Київського райвиконкому
м. Одеси зареєструвати розірвання шлюбу лише на підставі
письмового доручення, виданого Ч. одним з подружжя, суд не
застосував до даних правовідносин ст. 180 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
, яка їх
регулює, і тим самим порушив норму матеріального права.
Висновок президії обласного суду про те, що ст. 180 КпШС
( 2006-07 ) (2006-07)
не вимагає обов'язкової особистої участі обох чи
одного з подружжя, не випливає зі змісту цієї статті, оскільки в
ній зазначено, що реєстрація розлучення на підставі рішення суду
проводиться при пред'явленні подружжям або одним з них копії
судового рішення, що набрало законної сили, а також квитанції про
сплату встановленої судом суми.
За таких обставин, коли районний суд не застосував норму
закону, яка підлягала застосуванню, а судова колегія та президія
обласного суду не звернули уваги на допущений недолік, всі
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню.
У той же час, оскільки обставини справи встановлені судом
повно і правильно, а помилка допущена лише в застосуванні норм
матеріального права, судова колегія визнала за необхідне виправити
цю помилку шляхом постановлення нею нового рішення про залишення
скарги Ч. без задоволення.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3, 1997 р.