Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Категорія 1, 5 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Яворського М.А..

суддів Воробйової Н.С., Приходька К.П.,

при секретарі : Колесник Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, вселення та за позовом ОСОБА_5про припинення права спільної часткової власності,-

В квітні 2006 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_1, посилаючись при цьому на те, що на підставі рішення Вишгородського районного суду від 10.01.1992 року їм та відповідачеві ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить АДРЕСА_1відповідно по 1/20, 1/20, 1/20 їх частки та 17/20 частка відповідача. Між ними та відповідачем не досягнуто згоди щодо розділу будинку та користування ним, що спонукало їх звернутися в суд з даним позовом. Належні їм частки будинку позивачі бажають об'єднати та виділити в натурі у вигляді окремої ізольованої квартири. Як варіант виділу належної їм частки у будинку вважають виділ приміщень 1-2 пл. 17,6 кв.м, кухні 1-1 пл. 10,0 кв.м, та ванної пл. 3,3 кв.м. Позивачі також посилаються на те, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживала в будинку і була виселена з нього внаслідок неправомірних дій відповідача, іншого житла немає, просили вселити її у виділену частину будинку.

Відповідач ОСОБА_1 подав зустрічний позов до позивачів та просив припинити право спільної часткової власності позивачів на вказаний будинок, обґрунтовуючи свій позов тим, що відповідачі хоч і є співвласниками АДРЕСА_1, однак в спірному будинку не проживають, не приймають участі в його ремонті та утриманні, просив з цих підстав припинити право спільної часткової власності та стягнути з нього на користь відповідачів грошову компенсацію за належні їм частки будинку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 12 грудня 2007 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Розділити АДРЕСА_1Київської області між ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4право власності на 16/100 частини АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району, Київської області і виділено їм в спільне сумісне користування в натурі приміщення 1-3 пл.17,3 кв.м, частину приміщення 1-2 пл.7,3 кв.м та господарські будівлі - сарай "Б", вбиральню "В"..

Визнано за ОСОБА_1право власності на 84/100 АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району, Київської області і виділено йому в натурі приміщення 1-1 пл. 10,0 кв.м, частину приміщення 1-2 пл. 10,3 кв.м, 1-4 пл. 14,2 кв.м, 1-5 пл. 7,0 кв.м, 1-6 пл. 3,4 кв.м, ґанок, погреб, 2-1 пл. 9,7 кв.м, 2-2 пл. 15,2 кв.м, 2-3 пл. 19,5 кв.м, 2-4 пл. 9,8 кв.м., 2-5 пл. 11,0 кв.м, 2-6 пл. 3,9 кв. м та господарські будівлі - сарай "Г", теплицю "Д", гараж "Е", погреб "Ж".

Вселено ОСОБА_2в приміщення 1-3 пл.17,3 кв.м, частину приміщення 1-2 пл. 7,3 кв.м АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району, Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4на користь ОСОБА_51130,8 гривень.

Зобов'язано ОСОБА_5влаштувати дверний отвір між приміщеннями 2-5 та 1-5, 1-5 та 1-2.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6закласти дверний отвір між приміщеннями 1і 4 та 1-2а, 1-3 та 1-2а, влаштувати перегородку на площі 17,6 кв.м (приміщення 1-2)з відступом 1,9 м від існуючої стіни та обладнати кухню; пл. 7,3 кв.м (приміщення 1-2а), обладнати коридор пл. 2,3 кв.м на площі 17,3

4

Стягнуто з ОСОБА_5на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4150 грн. держмита та 1692 грн. вартості будівельно-технічної експертизи та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1872 грн.

В позові ОСОБА_1про припинення права спільної часткової власності відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 707 грн. 85 коп. державного мита на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Не відповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову позивачів.

Відповідачі по справі подали заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій посилаються на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідність вказаного рішення вимогам закону та встановленим обставинам справи, тому просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити посилаючись на не можливість спільного проживання співвласників у вказаному житловому будинку .

Позивачка ОСОБА_3, виступаючи в суді апеляційної інстанції також і як представник позивачів ОСОБА_4, та ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Посилалася при цьому на законність рішення суду першої інстанції, відсутності у відповідача грошових коштів на компенсацію їх часток у вказаному майні, не внесення ним даних коштів на депозит суду до початку розгляду вказаної справи, та наявність варіантів поділу вказаного будинку на двох квартирний відповідно до висновку судової експертизи, а також дозвіл виконкому Чабанівської сільської ради на переобладнання вказаного житлового будинку у 2-х квартирний .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності на підставі рішення Вишгородського районного суду від 10.01.1992 року належить АДРЕСА_1відповідно в частках: ОСОБА_1 - 17/20, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. по 1/20 кожній.

Будинок складається із житлових кімнат пл. 17,6 м.-2, 17,3 м.-2, 14,21 м.-2, 7,0 м.-2, 15,2 м.-2, 19,5 м.-2, 9,8 м.-2, 11,0 м.-2; двох кухонь - пл. 10,0 м.-2 та 9,7 м.-2, ванних кімнат пл. 3,3 м.-2 та 3,9 м.-2, а також

господарських споруд: сараїв "Б", "Г", гаража "Е", погреба "Ж", теплиці "Д", вбиральні "В".

Судом також встановлено, що сторони не досягли згоди щодо поділу вказаного житлового будинку та господарських споруд між собою в розмірі своїх часток.

Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги позивачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із наступного.

Позивачі по справі є власниками частини вказаного житлового будинку по 1/20 частини кожній що в сумі становить 3/20 частини. Між вказаними співвласниками досягнуто згоди щодо об'єднання їх часток, тому судова колегія визнає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині виділу позивачам по справі їх частки в спільному з відповідачем майні і тому, що згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Встановивши, що позивачі є співвласниками спірного будинку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги щодо вселення позивачки ОСОБА_2 в належну їй та іншим позивачам частину житлового будинку.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.ст. 358, 383 ЦК України (435-15) про здійснення права спільної часткової власності та захист права на користування власністю.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №6409/6410/6411 від 12.10.2007 року можливий розділ будинку в натурі із виділом належних позивачам 3/20 у вигляді окремої ізольованої квартири.

Згоду на переобладнання вказаного житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний надано виконавчим комітетом Чабанівської сільської ради, відділом Державного пожежного нагляду Києво-Святошинського району, Санітарно-епідеміологічною станцією Києво-Святошинського району, філією газового господарства №4 ВАТ "Київоблгаз" (а.с. 203, 206, 207).

Визначаючи варіанти поділу вказаного житлового будинку між співвласниками суд враховував висновок будівельно-технічного експертизи та пояснення експерта в судовому засіданні (а.с. 228) та виходив із найбільш доцільного та наближеного до ідеальних частин сторін із запропонованих варіантів.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо припинення часток позивачів, суд керувався ст. 364 Цивільного Кодексу України згідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З врахування вказаної норми закону та, враховуючи технічну можливість розділу будинку в натурі та погодження компетентних служб (відділу архітектури та містобудування, санепідемстанції, пожежної та газової служб), а також згоди виконкому Чабанівської сільської ради щодо можливості переобладнання будинку з одноквартирного в двоквартирний, незначне відхилення від ідеальних часток суд першої інстанції визнав можливим виділити позивачам в натурі частки будинку, що становить 16/100 будинку зі стягненням з них на користь відповідача грошової компенсації в сумі 1130,8 гривень.

Відповідно до ст. 365 Цивільного Кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за умов, передбачених цієї статтею. Між тим позивачі просили об'єднати належні їм частки і виділити в натурі 3/20 будинку у вигляді окремої ізольованої квартири, що є технічно можливим згідно з висновком будівельно-технічної експертизи.

З врахування вказаних обставин та законністю позивних вимог позивачів та безпідставністю вимог відповідача суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності позивачів у спірному будинку.

Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах.

Так, відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003 року цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) та згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень норми ЦК України (435-15) 2003 року застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) 2003 року, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що право сторін на частки у вказаному спірному житловому будинку було визнано рішенням Вишгородського районного суду від 10 січня 1992 року і тоді ж між сторонами виник спір щодо порядку користування вказаним майном, тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) 2003 року, коли був чинним ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року. Оскільки підстави припинення права на частку у спільному майні, зазначені у ст. 365 ЦК України 2003 року, істотно відрізняються від можливості та підстав припинення такого права, передбачених ст. 115 ЦК Української РСР 1963 року, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність вимог відповідача щодо припинення частки позивачів у спірному майні.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.