Головуючий у 1-й інстанції - Стальніков В.М.

Категорія - 9 Доповідач - Черненко В.В.

04 червня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді - Черненко В.В.

Суддів - Говорухіна В.П., Фомічова С.Є.

при секретарі - Косенко Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2008 року.

ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог вказала, що при розпаюванні майна КСП "Ранок" на майновий пай їй було передано автомобіль ЗІЛ 431412 НОМЕР_11991 року випуску, кольору голубого, НОМЕР_2,№ рами 3111677, що підтверджується накладною №4 від 10 жовтня 2003 року.

10 листопада за дорученням позивачки, відповідач повинен був перевезти автомобіль до помешкання позивачки, але відповідач по справі не виконав її доручення, автомобіль не повернув і користується ним до цього часу.

Просила суд зобов'язати відповідача по справі повернути їй вказаний автомобіль.

В судовому засіданні позивач доповнила свої позовні вимоги і просила суд зобов'язати відповідача повернути їй автомобіль марки ЗІЛ або сплатити його вартість в розмірі 12625 гривень, посилаючись при цьому на висновок № Вн-258 Торгово-промислової палати України, Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Новоукраїнське представництво від 19 листопада 2007 року.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2008 року позовні вимоги було частково задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права допущених при постановці рішення судом першої інстанції.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню . Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Постановляючи рішення суд першої інстанції встановив, що автомобіль ЗІЛ 431412 НОМЕР_11991 року випуску, кольору голубого, НОМЕР_2,№ рами 3111677 належить позивачу, що підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням Новоукраїнського районного суду від 24.12.2007 року .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не законно утримує автомобіль який належить позивачу і він зобов'язаний його повернути, а у разі неможливості повернення автомобіля в натурі стягнути з відповідача на користь позивача 1500 гривень, приймаючи до уваги довідку видану уповноваженим представником колективу співвласників від 17.10.2007 року, про те, що колективом співвласників майна в кількості 18 осіб була укладена угода про продаж спірного автомобіля, як металобрухту, одному із засновників,ОСОБА_1, і яка сплатила за вказаний автомобіль 1500 гривень, при цьому суд визнав висновок № Вн-258 Торгово-промислової палати України, Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Новоукраїнське представництво від 19 листопада 2007 року, яким встановлена ринкова вартість автомобіля, неналежним доказом.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, в тій частині висновку суду, де йдеться мова, що відповідач по справі незаконно утримує спірний автомобіль, але вважає, що суд помилково визначився із сумою яку необхідно відшкодувати в зв'язку з тим, що автомобіль неможливо повернути позивачеві і стягнув 1500 гривень виходячи з того,що позивач придбала вказаний автомобіль за 1500 гривень як металобрухт.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи є декілька доказів про те, що позивачу було передано автомобіль не як металобрухт, а як автомобіль для власного користування про, що свідчить довідка видана 26.07.2007 року, /а.с.9/, підтвердження про сплату за спірний автомобіль /а.с. 25/, та акт від 10.10.2003 року про передачу спірного автомобіля позивачу /а.с.29/.

Таким чином можливо зробити висновок, що позивач володів не металобрухтом, а автомобілем відповідно до його призначення, а відповідач незаконно утримує вказаний автомобіль який є власністю позивача і який відповідно до ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до чинного законодавства вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Позивач звернулась з заявою про визначення ринкової вартості автомобіля ЗІЛ 431412 виготовлення 1991 року до торгово-промислової палати України, Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Новоукраїнське представництво і відповідно до висновку №Вн-258 від 19 листопада 2007 року вище зазначеного органу було визначено вартість спірного автомобіля в сумі 12625 гривень. Колегія суддів погодилась з даним висновком експерта і вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у випадку якщо автомобіль який є предметом спору, неможливо буде повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області:

Апеляційну скаргу задовільнити .

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2008 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2про повернення майна або стягнення вартості майна задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1автомобіль марки ЗІЛ 431412 НОМЕР_11991 року випуску, кольору голубого, № двигуна НОМЕР_2№ рами №3111677, а в разі неможливості повернення автомобіля в натурі стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 12625/дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять / гривень.

Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 51 гривню витрат за сплату судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення