22Ц-1604/2007 Про визнання недійсними довіреності і договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки з незаконного володіння - 08.05.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності і договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки, -

У вересні 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом і просила визнати недійсними довіреність, видану 18 вересня 2004 року на ім"я ОСОБА_2 на продаж та обмін земельної ділянки, а також укладений 13 грудня 2004 року від імені ОСОБА_4 між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 2,0171 га і просила витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_3 у її володіння.

При цьому посилалась на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3,07 умовних кадастрових гектара із земель, переданих у колективну власність КСП "Агрофірма "Рубежівська", які складалися з трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, ріллі осушеної (пойми) та багаторічних насаджень.

Відповідач ОСОБА_2, користуючись своїм авторитетом голови КСП та необізнаністю громадян, переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі і ОСОБА_4, продати земельні ділянки, видавши йому або названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, який доводився їй чоловіком. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

За життя ОСОБА_4 18 вересня 2004 року видав відповідачу Помазану С.С. довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 на приватизацію земельної ділянки розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів та виділення її в натурі, отримання Державного акту на продаж та обмін цієї ділянки за ціною і на умовах, визначених на його власний розсуд. Проте, після видачі вказаної довіреності повірений ОСОБА_2 повністю розірвав зв"язок із ним, а тому 03 жовтня 2006 року він скасував довіреність, повідомивши про це відповідача листом через нотаріуса. Згодом позивачка дізналася, що відповідач ОСОБА_2 13 жовтня 2004 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_4 розміром 2,0171 га, у якому зазначено призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а 13 грудня 2004 року продав вказану земельну ділянку від імені ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_3. Оскільки, як зазначала ОСОБА_1, ОСОБА_4 не уповноважував відповідача ОСОБА_2 на зміну цільового призначення земельної ділянки, а угоди про відчуження земельних часток (паїв) на час видачі довіреності та укладення договору купівлі-продажу були заборонені законодавством і, крім того, в довіреності не зазначено, яку саме земельну ділянку із трьох видів було уповноважено відповідача продати, а, отже, зміст доручення суперечить вимогам ст. 1003 ЦК України, тому ОСОБА_1 просила визнати довіреність в частині надання ОСОБА_4 відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України.

Також вважала, що договір доручення між сторонами та видана на його підставі довіреність порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивачка вважала, що відповідач не отримав повноважень на відчуження належної їй земельної ділянки, а тому відповідно до вимог ст. 241 ЦК України діяв при відчуженні земельної ділянки з перевищенням наданих йому повноважень.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2008 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 діяв у межах наданих йому повноважень. На підставі довіреності ОСОБА_4 вчиняв необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на його ім"я, а також дії щодо продажу зазначеної земельної ділянки.

13 грудня 2004 року ОСОБА_2, діючи відповідно до наданих повноважень та цілей, зазначених у довіреності, продав належну позивачці земельну ділянку відповідачці ОСОБА_3

Договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та належним чином посвідчений державним нотаріусом.

Колегія суддів вважає даний висновок суду обґрунтованим.

Відповідно до ст. 239 ЦК України укладений ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 припинив право власності позивачки на дану земельну ділянку і право власності на неї набув ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинено з порушенням п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) у зв"язку з тим, що діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, зокрема, земельних часток (паїв), колегія вважає необґрунтованими.

Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено заборону до 01 січня 2005 року на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних часток (паїв). Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" від 09 лютого 2006 року № 3415-ІV (3415-15) доповнено п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) абзацом такого змісту: "угоди (в тому числі довіреності), укладені під час заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)".

Даний Закон набрав чинності з часу його опублікування, тобто з 2 березня 2006 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закон або інші нормативні акти не мають зворотної сили.

Таким чином, на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки яка належала ОСОБА_4, не було заборони на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 скасував довіреність, а тому договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, колегія вважає необґрунтованим, так як довіреність на ім"я ОСОБА_2 ОСОБА_4 скасував через 2 роки після її надання останньому та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачкою підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України .для визнання недійсними довіреності і договору купівлі-продажу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.