Головуючий в 1 інстанції: Рудика Л.Д.

Доповідач: Демянчук С.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Буцяка З.І.

суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.

при секретарі: Демчук О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сарненське АТП-15640", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ "Сарненське АТП-15640" про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено за їх безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінив докази та неправильно застосовано судом норми матеріального права, неодноразово порушувались норми процесуального права.

Зазначає, що суд безпідставно не надав оцінки постанові Сарненського районного суду від 07.11.2007 року, якою закрито провадження по адміністративній справі в зв"язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не по причині відсутності вини ОСОБА_2 Таким чином вважає, що зазначеною постановою винним в скоєнні дорожно- транспортної події є водій автобуса, а не вона. Водій скутера.

Вказує, що суд першої інстанції не долучив до цивільної справи справу про адміністративне правопорушення № 3-8207, в якій і міститься схема дорожньо-транспортної пригоди, складена працівниками міліції в день аварії, а не та схема, яку намалювали відповідачі, хоча вона просила суд долучити такі матеріали.

Крім того вважає, що висновок суду щодо того, що "причиною дорожньо-транспортної пригоди 06 вересня 2007 року в м. Сарни на перехресті вул. Бєлгородської та Суворова, є порушенн ПДР, а саме п.п. 10.1, 10.4, 10.5, позивачкою ОСОБА_1.", є надуманим.

Зазначає, що протиправними діями відповідача ОСОБА_2 їй завдана майнова шкода в сумі 1090 грн., що підтверджується актом № 19 від 07 вересня 2007 року та товарним чеком № 025 від 07 вересня 2007 року, та моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях та у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв"язку з ушкодженням здоров"я.

Просила скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1.,ОСОБА_3. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що причиною дорожньо-транспортної пригоди 06 вересня 2007 року о 09 год. 10 хв. в м. Сарни на перехресті вул. Бєлгородської та Суворова є порушення Правил дорожнього руху, саме п.п. 10.1, 10.4, 10.5, позивачкою ОСОБА_1..

Порушення п. 16.11 ПДР ОСОБА_2 в судовому засіданні не доведено.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст. 11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов"язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.

Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду ОСОБА_1. суду не надала.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1. про те, що судом першої інстанції не врахована як доказ вини водія відповідача, постанова Сарненського районного суду від 07.11.2007 року, по адміністративній справі № 3-8207-2007 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України якою закрито провадження в зв"язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не по причині відсутності вини ОСОБА_2

Так, відповідно до ст. 247 ч.1 п.7 КпАП України передбачено, що однією з обставин, яка виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є закінчення на момент розгляду справи про адмінправопорушення строків його накладення, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Окрім того, з оглянутих апеляційним судом вищезазначених адміністративних матеріалів, зокрема схеми дорожно-транспортної пригоди /а.с.5/, і яка не є суперечливою наявній схемі в матеріалах справи /а.с. 34/ та фототаблиці, беззаперечно підтверджується висновок суду першої інстанції про те, що 06.09.2007 року ОСОБА_1., керуючи скутером по автодорозі в м.Сарни, яка має чотири смуги руху, на перехресті вулиць Суворова та Белгородської, виїхала з правої крайньої смуги руху та грубо порушила правила проїзду дорожної розмітки, пересікла двійну суцільну лінію, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхала на зустрічну смугу руху з метою здійснити поворот наліво, та спричинила зіткнення з автобусом ЛАЗ реєстраційний номерНОМЕР_1, належний відповідачу під керуванням ОСОБА_2

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.