Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.

з участю секретаря судового засідання Демчук О.С.

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта" та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування моральної шкоди,

Рішенням Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 рокуОСОБА_1. відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову до Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта" та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування 5000 грн. моральної шкоди.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Свої доводи обгрунтовує тим, що до нещасного випадку він перебував на "Д" обліку в поліклініці № 1 ЦМЛ м. Рівного з приводу гіпертонічної хвороби 2 ступеня. Відповідно до п. 25 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідним транспортним засобом, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров*я України № 299 від 24.12.1999 р. (z0031-00) , за наявності такого захворювання відповідач не вправі був допускати його до керування транспортним засобом, а відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров*я та МВС України № 124/345 (z0435-00) від 05.06.2000 р., зобов*язаний був направити його до належної медичної установи для проходження медичного огляду. Тому висновок суду про те, що нещасний випадок, не пов*язаний з виробництвом є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його позову, місцевий суд виходив з його безпідставності.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Пунктом 17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України № 1112 від 25.08.2004 р. (1112-2004-п) , встановлено, що нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

З матеріалів справи та поданих позивачем доказів вбачається, що він, будучи пенсіонером та особою похилого віку, з 15 травня 2003 року працював у відповідача водієм, незважаючи на те, що з 1987 року перебував на "Д" обліку в поліклініці № 1 ЦМЛ м. Рівного з приводу гіпертонічної хвороби 2 ступеня. Відповідно до п. 25 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідним транспортним засобом, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров*я України № 299 від 24.12.1999 р. (z0031-00) , за наявності такого захворювання у позивача відповідач не вправі був допускати його до керування транспортним засобом і відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров*я та МВС України № 124/345 (z0435-00) від 05.06.2000 р., зобов*язаний був направити його до належної медичної установи для проходження медичного огляду.

Проте при вирішенні спору місцевий суд на зазначені обставини та нормативні вимоги належної уваги не звернув.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розслідування нещасного випадку, який трапився з позивачем 13 травня 2005 року, відповідачем проводилося на підставі заяви потерпілого ОСОБА_1 від 14.09.2005 р., про що свідчать матеріали відповідного розслідування від 21 вересня 2005 року (а. с. 7-10).

Не погодившись зі змістом цього акту, позивач 2 лютого 2006 року спочатку оскаржив його керівнику Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта", а 27 березня 2006 року - до Територіального управління Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Рівненській області. Проте обидві його скарги були залишені без задоволення (а. с. 13-14, 48).

І лише 12 травня 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта" та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку, який з ним трапився, таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та про відшкодування моральної шкоди.

Між тим, спір сторін випливає з трудових відносин, а тому повинен вирішуватися в порядку, що передбачений законодавством про розгляд трудових спорів, тобто з дотриманням працівником установленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

З матеріалів справи видно, що позивач повинен був найпізніше дізнатися про порушення свого права 2 лютого 2006, коли оскаржив складений відповідачем акт розслідування нещасного випадку керівнику Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта", а до суду за вирішення трудового спору звернувся лише 12 травня 2006 року, тобто з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

Поважних причин його недотримання позивач не навів і суд при розгляді справи не здобув.

Тому на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Українського державного підприємства поштового зв*язку "Укрпошта" та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування 5000 грн. моральної шкоди відмовити у зв*язку з пропуском позивачем без поважних причин 3-місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, що встановлений ст. 233 КЗпП України.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.