22ц-292/2008 Про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - 28.03.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2007 року у справі за позовом Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Ульяновської сільської ради до Чернігівського районного відділу земельних ресурсів та ОСОБА_1про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області задоволені позовні вимоги Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Ульяновської сільської ради до Чернігівського районного відділу земельних ресурсів та ОСОБА_1

Визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий згідно рішення Ульяновської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області від 10.11.2005 року, на ім"я ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, а позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що він особисто писав заяву про виділення земельної ділянки, здав до засідання сесії сільської ради. На засідання сесії його не викликали, як і інших громадян, чиї заяви розглядалися. Ніяких протиправних дій він не робив і проти нього не має жодного рішення прокуратури або суду про скоєння правопорушення. Крім того, апелянт посилається на те, що із копії вироку відносно ОСОБА_2 видно, що в судовому засіданні по кримінальній справі свідок ОСОБА_3 підтвердив факт подачі ним заяви до сесії сільської ради та те, що він особисто її реєстрував в журналі реєстрації заяв громадян, та що допитані ОСОБА_2 і секретар сільської ради ОСОБА_4 підтвердили факт вирішення на сесії 10 листопада 2005 року 12 питань відносно до порядку денного, серед яких і земельні питання, в тому числі за заявою ОСОБА_1.

В запереченнях на апеляційну скаргу Чернігівська міжрайонна природоохоронна прокуратура просить залишити рішення суду першої інстанції без міни, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що всі доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав акт на право на земельну ділянку в порушення вимог чинного законодавства, оскільки питання про надання йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на сесії сільської ради не вирішувалось.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об"єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Відповідно до Закону України "Про охорону земель" (962-15) , об"єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) № рп / 99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обргунтовує у позовній заяві, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органа виконавчої влади.

Статтею 118 ЗК України встановлені підстави та порядок приватизації земельних ділянок, що належать до земель державної та комунальної власності. Відповідно до ч.6 зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідний орган розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Улянівської сільської ради від 10.11.2005 року. Проте, дане рішення у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку є незаконним, оскільки це питання не виносилося на розгляд та обговорення 18 сесії четвертого скликання Улянівської сільської ради. Дані обставини підтверджуються вироком Чернігівського районного суду від 06 червня 2007 року, згідно якого ОСОБА_2, який обіймав посаду Улянівського сільського голови та підписав і скріпив печаткою завідомо неправдиве рішення, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України - у здійсненні службового підроблення. Даний вирок відповідно до ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення у даній справі.

Згідно ст. 210 Земельного кодексу України угоди, щодо земельних ділянок, укладені з порушенням чинного законодавства, визнаються недійсними за рішення суду.

За таких обставин, коли передбачений законодавством порядок приватизації земельних ділянок не дотримано, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, отриманого в порушення вимог чинного законодавства.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б написання заяви про виділення земельної ділянки особисто відповідачем. Крім того, сам по собі факт написання такої заяви не спростовує висновку суду про недотримання вимог чинного законодавства відповідним органом щодо її розгляду та прийняття по ній відповідного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.