22-256/08 Про визначення ідеальних часток у сумісній власності та визнання права власності - 18.03.2008 Прийняття

В листопаді 2007 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток у сумісній власності та визнання права власності.

Зазначили, що згідно свідоцтва на право власності за № 636 від 29.07.2005 року позивачам разом із відповідачем належить на праві приватної спільної власності ціла нежитлова будівля в АДРЕСА_1 (далі по тексту Будівля). Відповідно до договору про визначення часток у сумісній власності, укладеного

17.08.2005 року та посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського

нотаріального округу Балик Т.М. позивачам та відповідачу належить по 1/3 частини

Будівлі. За спільною заявою співвласників ОКБ "Кіровоградське ООБТІ" складено акт від

08.11.2006 року розрахунку і поділу ідеальних часток.

Посилаючись на ст. 392 ЦК України позивачі просять визнати право власності на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 у наступних частках:

ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 41/100 частина нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 (усього -326, 1 м2)

І - вхід в підвал -9, 4 м2; зал - 1 площею 68, 5м. 2; кабінет - 2 площею 8, 4 м2; коридор -З площею 10, 5 м2; вбиральня - 4 площею 1, 4 м2; душова - 5 площею 3, 6 м2; душова - 6 площею 6, 3 м2; кладова -7 площею 6, 4 м2; сходи -8 площею 6, 6 м2; щитова - 9 площею 2, 1 м2; зал - 10 площею 48, 1 м2; кабінет - 23 площею 23, 4 м2; кабінет - 24 площею 18, 5 м2; кабінет - 25 площею 43, 9 м2; санвузол - 26 площею 2, 1 м2; 1/3 частина сходів -11 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів -15 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів - 20 площею 5, 6 м2; 1/3 частина коридору -21 площею 1, 8 м2.

ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 29/100 часток нежитлової будівлі в АДРЕСА_1: (усього 232, 2 м2) а саме: зал -12 площею 81, 1 м2; зал -13 площею 105, 1 м2; зал - 14 площею 19, 9 м2; 1/2 частину топочної площею 7, 5 м2; 1/3 частина сходів -11 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів -15 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів - 20 площею 5, 6 м2; 1/3 частина коридору -21 площею 1, 8 м2. суду позов було задоволено частково відмовлено.

ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 3/10 частин нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 (усього 244, 5м2) а саме: зал -16 площею 78, 3 м2; зал - 17 площею 120, 4 м2; санвузол - 18 площею 2, 2 м2; кабінет 19 площею 17, 5 м2; Уг частину топочної площею 7, 5 м2; 1/3 частина сходів -11 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів -15 площею 5, 6 м2; 1/3 частина сходів - 20 площею 5, 6 м2; 1/3 частина коридору -21 площею 1, 8 м2.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 27 листопада 2006 року позов було задоволено.

Задовольняючи позов суд керувався ч.1 ст. 355 та ст. 392 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 просить його скасувати, а справу повернути на новий розгляд в суд першої інстанції. Апелянт зазначила, що вона є особою яка хоча і не брала участі у справі, але відносно якої суд вирішив питання про її права та обов'язки. Вона, як дружина та співвласниця частки майна ОСОБА_2 до участі у справі притягнута не була, про судове засідання не повідомлена.

В судове засідання позивачі та їх представник не з'явилися. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяву про відкладення розгляду справи на кінець травня 2008 року, у зв'язку із їх від'їздом за кордон за місцем постійного проживання.

Згідно ст. 305 ЦПК України (1618-15) апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Колегія суддів зазначену позивачами причину неявки у судове засідання поважною не визнала і за умови наданих позивачами ОСОБА_5 довіреностей представляти їх інтереси у судових органах України будь якої ланки, та належного повідомлення останнього про час та місце розгляду справи, ухвалила розгляд справи не відкладати. Справу слухати за участю наявних сторін.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) , рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

В п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а в разі їх відсутності - відповідно до закону, що регулює такі відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Натомість суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права без належного з'ясування обставин справи.

Отримавши 23 листопада 2006 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення ідеальних часток у сумісній власності та

визнання права власності, суддя Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_7 ухвалою від 24 листопада 2006 року відкрив провадження по справі і призначив попередній розгляд даної справи на 27 листопада 2006 року.

Вищезазначена процесуальна дія виконана із порушенням норм процесуального права.

Згідно частини 2 статті 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виклик сторін здійснюється судовими повістками відповідно до правил викладених у главі 7 ЦПК України (1618-15) .

Частиною 4 статті 74 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.

Призначивши попередній розгляд справи через три дні після відкриття провадження по справі, суд першої інстанції порушив вимогу частини 4 ст. 74 ЦПК України та порушив права відповідача щодо надання можливості підготуватися до участі в справі.

Не повідомивши відповідача належним чином та не маючи відомостей щодо його обізнаності про час та місце попереднього розгляду справи, суд на стадії провадження у справі до судового розгляду, постановив рішення про задоволення позову.

Частиною 4 статті 130 ЦПК України передбачена можливість ухвалення судового рішення у попередньому судовому засіданні за умови визнання позову відповідачем.

Порядок ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні встановлений ст. 174 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено письмово в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Ухвалюючи рішення при попередньому розгляді справи, суд керувався лише ст. 214, 215 ЦПК України. Питання про можливість ухвалення рішення при попередньому розгляді судом не вирішувалося. Заява відповідача ( а.с. 29), яка могла бути підставою для ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні, не має штампу про реєстрацію її надходження до суду. В справі зовсім відсутні будь які відомості про надходження даної заяви.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто у відсутності будь кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 392 ЦК України.

Із таким висновком колегія суддів погодитися не може.

Дана норма права може бути застосована лише у випадку невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно, а також у разі втрати позивачем документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивачами фактично ставилося питання про поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Дане питання вирішується у відповідності до ст. 367 ЦК України (435-15) , якою передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна,

що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно частини 3 ст. 303 ЦПК 'України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення без розгляду справи по суті та з'ясування всіх обставин справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів позбавлена можливості ухвалити нове рішення, то рішення суду підлягає скасуванню із направленням його на новий розгляд.

В ході нового судового розгляду справи суду необхідно з'ясувати які саме правовідносини виникли між сторонами, чи існує між сторонами спір та які права позивача порушені відповідачем.

Відповідно до вимог п.п.3, 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суді підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто у відсутності будь кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання та суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 27 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.