судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Маляренко І.Б.,

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 25 квітня 2013року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Свердловського комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У квітні 2012року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21.01.2010року о 20-00год. на перехресті вул..Чайковського та провулку Робочий, внаслідок зіткнення автомобілів Suzuki Grand Vitara, держ.номер НОМЕР_2 під його керуванням та ВАЗ 2101, держ номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, було ушкоджено належний йому на праві власності автомобіль Suzuki Grand Vitara. За фактом ДТП постановою Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010року, яка постановою апеляційного суду Луганської області від 29.03.2010року залишена без змін, до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП був притягнутий відповідальний черговий Свердловського КП "Комбінат комунальних підприємств" ОСОБА_4, який неналежним чином виконав свої обов'язки, чим порушив правила, норми та стандарти, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме при утримання вул..Чайковського м.Свердловська не прийняв усіх можливих заходів щодо своєчасної обробки проїзної частини протиожеледними матеріалами, що призвело до ДТП 21.01.2010року за участю належного йому автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_5 Загальний розмір завданої матеріальної шкоди ушкодженням автомобіля становить 71162,36грн., з яких фактичні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля- 61760,80грн., втрата товарної вартості автомобіля - 6951,56грн., вартість евакуації автомобіля з місця аварії - 2050грн., проведення експертної оцінки- 400грн. Вартість матеріальної шкоди в сумі 42031,19грн. йому була сплачена ПрАТ СК "ПРОВІДНА", відповідно до договору страхування. Вважає, що з вини відповідача він втратив заробіток на суму 26500грн. Також вважає, що діями відповідача йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює в сумі 50000грн. Просив стягнути з відповідача на його користь 79131,17грн., з яких 29131,17грн. - матеріальна шкода, 50000грн.- моральна шкода, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 791,31грн.

рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 25.04.2013року в позові ОСОБА_1 до Свердловського КР "ККП" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що безпосередньою причиною скоєння ДТП внаслідок якої був ушкоджений автомобіль позивача, були не дії чергового Свердловського комунального підприємства ОСОБА_4, а дії самого позивача, який керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara порушив ПДР, виїжджаючи з другорядної дороги не пропустив транспортний засіб, а саме автомобіль ВАЗ 2101 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, що підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи, згідно висновку якої в умовах місця події й при заданих вихідних даних водій автомобіля Suzuki Grand Vitara ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткнення, діючи згідно з технічними вимогами п.п.10.1 і 16.1 ПДР України (1306-2001-п) , з технічної точки зору дії водія автомобіля Suzuki Grand Vitara ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 і 16.11 ПДР України (1306-2001-п) і знаходились у причинному зв'язку із заподіяним зіткненням транспортних засобів, відсутність належної обробки протисковзкими матеріалами перехрестя вул.. Чайковського і пров. Робочий могло бути додатковою умовою, яка сприяла виникненню аварійної обстановки на настанню ДТП.

Також, враховуючи, що у діях водія ОСОБА_5 не було встановлено порушення ПДР України (1306-2001-п) та він не був притягнутий до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що основною причиною ДТП є порушення позивачем п.п.12.1 і 16.11 ПДР (1306-2001-п) .

Таким чином, позивач не надав доказів, що саме з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального права і процесуального права, без належного з'ясування і урахування фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи ( причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За доводами позивача належний йому на праві власності автомобіль Suzuki Grand Vitara отримав механічні пошкодження у зв'язку з неприйняттям відповідачем усіх можливих заходів щодо своєчасної обробки проїзної частини протисковзкими матеріалами, що призвело до ДТП за участю його автомобіля.

В обґрунтування своїх доводів позивачем, у якості доказів надані: постанова Свердловського міського суду Луганської області від 12.03.2010року про відмову у притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (80731-10) ; постанова Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010року про визнання винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП; постанова апеляційного суду Луганської області від 29.03.2010року, якою постанова Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010року залишена без змін, копія висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля щодо розміру завданої матеріальної шкоди.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до мотивувальної частини постанови Свердловського міського суду Луганської області від 12.03.2010року факт дорожньої обстановки та скоєння ДТП підтверджено протоколом огляду ДТП, схемою ДТП до нього від 21.01.2010року з яких вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara, реєстр. номер НОМЕР_2, рухався по другорядній дорозі пров.Робочий у напрямку вул..Чайковського, а автомобіль ВАЗ 2101, реєстр. номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 рухався по головній дорозі по вул..Чайковського. На схемі ДТП у обох автомобілів повністю відсутні сліди гальмування, у т.ч. на відстані 4,9 м. автомобіля Suzuki Grand Vitara від початку перехрестя доріг до місця зіткнення та на відстані 3,2м. від місця розміщення знаку 2.1 "Дати дорогу" до початку перехрестя доріг пров.Робочий та вул..Чайковського. Актом обстеження ділянки дороги від 21.01.2010року о 19год. перехрестя зазначених доріг встановлено, що ділянка проїзної частини дороги для руху не перехресті доріг- вул..Чайковського та пров.Робочий не оброблена протисковзкими матеріалами, внаслідок чого на дорозі утворилась ожеледиця. Пояснення учасників ДТП, кожен з яких категорично заперечує проти своєї вини у скоєнні ДТП, повністю відповідають відомостям протоколу огляду місця події та схемі до нього, акту обстеження ділянки дороги, при цьому ОСОБА_1 пояснив, що при наближенні до перехрестя він плавно знижував швидкість автомобіля, але очікуваного результату зупинки автомобіля перед перехрестям не досяг, що пов'язано з наявною ожеледицею дорожнього покриття перед початком перехрестя, що повністю відповідає встановленим обставинам ДТП.

При таких обставинах водій ОСОБА_1 при русі перед перехрестям вул. Чайковського та пров. Робочий у відповідності до п.12.1 ПДР (1306-2001-п) при виборі безпечної швидкості руху автомобіля враховував дорожню обстановку, пов'язану з покриттям дороги снігом, приймав відповідні рішення по керуванню автомобілем, відносно безпечної швидкості руху у конкретних умовах, а також враховував стан автомобіля, його стійкість, умови гальмування, повну технічну справність.

При виїзді автомобіля на ділянку дороги пров. Робочий, покритий ожеледицею, у момент виникнення небезпеки водій ОСОБА_1, перед перехрестям другорядної та головної дороги, прийняв міри для того, щоб у відповідності з п.16.11 ПДР (1306-2001-п) дати дорогу транспортним засобам, що наближувались до перехрестя по головній дорозі та встановивши можливе виникнення небезпеки при русі автомобіля по зустрічній дорозі, прийняв міри для зниження швидкості свого автомобіля, до його повної зупинки.

Між тим, внаслідок ожеледиці автомобіль Suzuki Grand Vitara при гальмування перед перехрестям доріг втратив керованість та виїхав на головну дорогу.

Виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з другорядної дороги на головну пов'язаний з тим, що при застосуванні гальмування при нормальних умовах його руху по засніженій дорозі, автомобіль втратив керування внаслідок ожеледиці на дорозі в районі перехрестя, застосовані міри з екстреного гальмування не дали позитивних результатів.

Факт неналежного стану дорожнього покриття підтверджено актом обстеження автодороги 21.01.2010року відразу після ДТП.

Враховуючи, що постановою Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010року посадові особи КП КПП, які обслуговували зазначену ділянку дороги, визнання винними у неналежному утримання зазначеної проїзної частини дороги, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої т.124 КУпАП (80731-10) , відсутні.

Автомобіль під керуванням ОСОБА_5 рухався по слизький дорозі зі швидкістю 40-45км/год при виникненні небезпеки також не міг зупинитися при застосування екстреного гальмування, у результаті наявної ожеледиці на дорозі по вул..Чайковського, а.а.с.15,16.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до постанови Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010року, суд прийшов до висновку про визнання винним ОСОБА_4, відповідального чергового по КП КПП м.Свердловська, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП та необхідності накладання на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у доход держави.

З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що 21.01.2010року ОСОБА_4 порушив правила, норми та стандарти щодо забезпечення безпеки дорожнього руху утримання автомобільної дороги по вул..Чайковського м.Свердловська, не прийняв міри до своєчасної обробки проїзної частини дороги протиожеледними матеріалами, що призвело до скоєння ДТП, а.с.12.

Як вбачається з постанови апеляційного суду Луганської області від 29.03.2010року саме винні дії ОСОБА_4, на якого під час його чергування по КП КПП 21.01.2010року було покладено обов'язок з оперативного прийняття заходів по боротьбі з ожеледицею і сніговими заносами на закріпленими за Свердловським КП КПП ділянками доріг по вул. Чайковського і пров. Робочий м.Свердловська і який неналежним чином виконав свої обов'язки, чим порушив правила, норми та стандарти, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - при утримання вул. Чайковського м.Свердловська не прийняв всіх можливих заходів щодо своєчасної обробки проїзної дороги протиожеледними матеріалами, призвели до скоєння 21.01.2010року ДТП на перехресті вул..Чайковського і пров.Робочий м.Свердловська, а.а.с.13,14.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Оцінюючи висновок судової автотехнічної експертизи колегія суддів вважає, що експерт, даючи у висновку відповіді на питання суду, не оцінив наявні у справі відомості щодо обставин ДТП, встановлені постановами Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2010р., 12.03.2010року та постановою апеляційного суду Луганської області від 29.03.2010року, що набрали законної сили, та не прийняв до уваги, що початкові дані слід брати з додатку до протоколу про адміністаривне правопорушення, схеми наслідків ДТП, відповідно до яких засніжений стан дороги контролювався водієм ОСОБА_1 у відповідності до вимог ДТП, але на перехресті доріг, за незалежних від дій водія обставин при виконанні останнім ПДД, автомобіль втратив керованість, що позбавило водія можливості виконати вимоги п.16.11ПДД.

З пояснень експерта ОСОБА_8 у судовому засіданні від 25.04.2013року вбачається, що невиконання з незалежних від дій водія обставин вимог п.12.1 ПДД тягне за собою й неможливість виконання останнім вимог п.16.11.ПДД.

З урахуванням зазначеного та положень ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним, що причиною ушкодження автомобіля позивача є втрата керованості автомобіля внаслідок невиконання відповідальним черговим по КП КПП м.Свердловська обов'язків щодо забезпечення безпеки дорожнього руху у зимовий період, а саме своєчасної обробки ділянки проїзної дороги по вул..Чайковського протиожеледними матеріалами, при наявності відповідних до Правил дорожнього руху рішень ОСОБА_1 по безпечному керуванню автомобілем у конкретних умовах. Позивач в даній дорожній обстановці не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а управління їхнім функціонуванням та розвитком здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно зі ст. 21 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають, зокрема, за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів, відшкодовують збитки користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Як встановлено апеляційним судом Луганської області при ухваленні постанови від 29.03.2010року, а.а.с.13,14, відповідно до рішення Виконкому Свердловської міської ради Луганської області №407 від 26.10.2009року "Про утримання доріг для безперебійної роботи автомобільного транспорту у осінньо-зимовий період 2009-2010р.р. обов'язок по виконанню робіт по своєчасній очистці від снігових заносів і посипці протиожеледними матеріалами доріг і тротуарів, було покладено на відповідні підприємства у т.ч. на КП КПП.

Станом на 21.01.2010року вул.. Чайковського перебувала на балансі КП "КПП", а пров.Робочий переданий КП КПП рішенням Виконкому Свердловської міської ради Луганської області №538 від 25.12.2008року.

ОСОБА_4 станом на 21.01.2010року працював у Сведловському КП КПП на посаді механіка.

Зазначені обставини відповідачем не заперечувались.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Внаслідок ДТП автомобілю Suzuki Grand Vitara були завдані чисельні пошкодження, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля складає 72140,23грн., що встановлено висновком експертного автотоварознавчого дослідження, а.а.с.19-27.

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач визначає загальний розмір заподіяної йому майнової шкоди в сумі 71162,36грн., що є меншою від встановленої експертом, та складається у т.ч. й з витрат по оплаті експертного дослідження в сумі 400грн., з яких, як зазначає позивач, матеріальна шкода в сумі 42031,19грн. йому була сплачена ПрАТ СК "ПРОВІДНА" за договором страхування. Просив стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 29131,17грн.

Зазначений позивачем розмір відшкодування майнової шкоди відповідачем не заперечувався, іншого розрахунку останнім не надано.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в сумі 28731,17грн, відповідно до наданих позивачем квитанцій, оскільки включення позивачем до суми майнової шкоди витрат по оплаті експертного дослідження в сумі 400грн. є невірним.

Витрати по оплаті експертного дослідження в сумі 400грн., відповідно до п.4.ч.3 ст. 79 ЦПК України, є складовою судових витрат, а не майнової шкоди.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 ЦК України, позивач, як особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку із пошкодженням його майна, має право на відшкодування моральної шкоди, яка йому завдана.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки внаслідок винних дій відповідача був пошкоджений автомобіль Suzuki Grand Vitara, що завдало душевних страждань позивачу, то відшкодувати завдану останньому моральну шкоду повинен відповідач.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування, колегія суддів враховуючи глибину душевних страждань позивача, викликаних пошкодженням автомобіля, характер порушення, які призвели до ДТП, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен складати 2000грн.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено визначення розміру відшкодування моральної шкоди саме в сумі 50000грн.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням зазначених обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому, на підставі ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Судові витрати позивача підлягають присудженню з відповідача у відповідності до ч.1 до ст. 88 ЦПК України щодо пропорційного розподілу.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.

рішення Свердловського міського суду Луганської області від 25 квітня 2013року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Свердловського комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди- 28731,17грн, моральної шкоди- 2000грн., судових витрат- 707,31грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.