Головуючий у 1 інстанції - Івасюта Л.В.

Категорія - 23 Доповідач - Осіпук В.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Завидовської-Марчук О.Г.

суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.

при секретарі Масляній С.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Українського державного фонду підтримки фермерського господарства, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 6 червня 2006 року,

У вересні 2004 року Український державний фонд підтримки фермерського господарства (далі Фонд) та ОСОБА_1 звернулись в суд до ОСОБА_2 із зазначеним позовом. Покликались на те, що 21 червня 2004 року, в обідню пору, в місті Луцьку по вулиці Ківерцівській з вини відповідача ОСОБА_2, який перебував за кермом автомобіля "Фольксваген пасат" НОМЕР_1 і порушив вимоги пунктів 10.1 та 14.2 Правил дорожнього руху, сталась дорожньо-транспортна пригода. Під час даної ДТП було пошкоджено легкові автомобілі "Ланос", державний НОМЕР_2, що належить фонду та ВАЗ 2107, державний НОМЕР_3, яким керував позивач ОСОБА_1, власником якого є ОСОБА_3. В зв'язку з чим позивачі просили стягнути з ОСОБА_2 в користь фонду 7463 грн. 86 коп. та в користь ОСОБА_1 3780 грн. 22 коп. за завдану матеріальну шкоду. Також стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди і відшкодувати їм понесені судові витрати.

Вважаючи, що дана ДТП сталась з вини ОСОБА_1, який на його думку, порушивши вимоги п.п.12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, пошкодив його автомобіль "Фольксваген пасат" та заподіяв йому тілесні ушкодження, ОСОБА_2 2 грудня 2004 року подав зустрічний позов. Просив стягнути з ОСОБА_1 в його користь 11697 грн. 85 коп. за заподіяні матеріальні збитки та 10000 грн. за завдану моральну шкоду. Даний зустрічний позов судом було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

20 січня 2005 року ухвалою суду було залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3.

5 червня 2006 року судом було залучено до участі у справі, як співвідповідача за первинним позовом, ОСОБА_1 6 червня 2006 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов Фонду до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволено повністю. Позови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь Фонду за завдану матеріальну шкоду по 3731 грн. 93 коп. з кожного та по 37 грн. 32 коп. понесених судових витрат.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1890 грн. 11 коп. матеріальної шкоди, 400 грн. моральної шкоди та 59 грн. 50 коп. понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5719 грн. 32 коп. за заподіяні матеріальні збитки, 400 грн. за завдану моральну шкоду та 316 грн. 39 коп. судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати частково, як незаконне, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи і належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову до нього в позові і задоволити його зустрічний позов до ОСОБА_1

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Фонду та частково позовні вимоги ОСОБА_1, а також задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини двох водіїв.

Зокрема, суд першої інстанції вважав, що Правила дорожнього руху порушили як позивач ОСОБА_1 так і відповідач ОСОБА_2 і ступінь їх вини у даній ДТП є однаковим, а отже відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, слід проводити в рівних частках саме з них.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Однак, суд на порушення вимог статей 212, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин, оцінки діям ОСОБА_1, з врахуванням постанови Луцького міськрайонного суду від 11 серпня 2004 року, не дав, а зосередив свою увагу виключно на висновках автотехнічних експертиз від 27 квітня 2005 року №50 та 16 березня 2006 року №209, хоча такі висновки згідно зі ст.212 ЦПК є лише одним із доказів, який підлягає оцінці та дослідженню разом з іншими наявними у справі доказами.

Встановлено, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 21 червня 2004 року на вул.Ківерцівській в м.Луцьку, зіткнулись і були пошкоджені три легкові автомобілі, а відповідач ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Крім того, з досліджених в судовому засіданні доказів: постанов Луцького міськрайонного суду від 11 серпня 2004 року та голови апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2006 року, висновків автотехнічних експертиз від 27 квітня 2005 року №50 і 16 березня 2006 року №209, показів свідка ОСОБА_4 встановлено, що винним у даній ДТП є лише ОСОБА_2, який порушивши пункти 12.3, 14.2 в). г). Правил дорожнього руху під час обгону, створив аварійну ситуацію, після чого відбулося зіткнення легкових автомобілів сторін.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи слідує, що на проведення відновлюваного ремонту автомобіля "Ланос", який проводився на Луцькій СТО №1 ВАТ "Волинь-АВТО", позивачем Фондом були сплачені кошти в сумі 7463 грн. 86 коп. і дані збитки підлягають відшкодуванню у повному об'ємі з відповідача ОСОБА_2 (а.с.10-17).

Також з матеріалів справи вбачається, що за ремонт автомобіля ВАЗ 2107, його власником ОСОБА_3 було сплачено ЗАТ "Волинь-Лада" 3300 грн. 22 коп. (а.с.9, 18-19), однак позов вона не подавала.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не є власником даного автомобіля і мав право лише на його керування, жодних затрат на його ремонт не поніс, а також не навів суду доказів того: у чому полягала завдана йому моральна шкода, які права його були порушені, то у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди йому слід відмовити.

Так як у вчиненні ДТП є лише вина відповідача ОСОБА_2, то на підставі п.2 ч.1 ст. 1188 ЦК України у його зустрічному позові до ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1188 ЦК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 6 червня 2006 року в даній справі скасувати.

Позов Українського державного фонду підтримки фермерського господарства, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Українського державного фонду підтримки фермерського господарства 7463 грн. 86 коп. за завдану майнову шкоду та 74 грн. 64 коп. за понесені судові витрати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

В позові зустрічному ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.