Головуючий в 1-ій інстанції Бечко Є.М.

Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.

Апеляційний суд Чернігівської області

в складі : головуючого - судді Бойко О.В.,

суддів Смаглюк Р.І., Мамонової О.Є.,

при секретарі Штупун О.М.,

з участю позивачки, представника відповідача, представника третьої особи,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства "Чернігівводоканал" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Чернігівводоканал" про стягнення компенсації при звільненні та за зустрічним позовом комунального підприємства "Чернігівводоканал" до ОСОБА_1 про визнання недійсними умов трудового договору,

В апеляційній скарзі відповідач комунальне підприємство /далі-КП/ "Чернігівводоканал" просить скасувати вказане рішення і постановити нове рішення про відмову в стягненні ОСОБА_1 компенсації при звільненні та про задоволення зустрічного позову внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

В травні 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача КП "Чернігівводоканал" 4740 грн. компенсації при звільненні, мотивуючи тим, що вона 25 квітня 2006 /фактично 2007/ року була прийнята на посаду юрисконсультом 1 категорії юридичного відділу відповідача на умовах письмового строкового договору від 25 квітня 2007 року. Згідно з п.6.2 та 6.4 вказаного трудового договору при звільненні з роботи за угодою сторін передбачено виплату грошової компенсації в розмірі 4 посадових окладів.

Наказом від 28 квітня 2007 року вона звільнена за п.1 ст. 36 КзПП України, відповідно до ст. 116 КзПП України виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, провадиться в день звільнення. На її заяві про звільнення від 28 квітня 2007 року є резолюція начальника про виплату вказаної суми, але станом на 11травня 2007 року компенсація в сумі 4740 грн. не виплачена, тому вона просила в примусовому порядку стягнути на її користь вказану суму.

В жовтні 2007 року відповідач КП "Чернігівводоканал" звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання недійсними п.п.6.2, 6.3, 6.4 трудового договору від 25 квітня 2007 рок, мотивуючи тим, що 25 квітня 2007 року між сторонами був укладений трудовий договір строком до 24 квітня 2008 року. Пунктом 6.2 вказаного трудового договору були передбачені підстави його припинення, п.6.4 передбачено в разі розірвання трудового договору за згодою сторін, роботодавець виплачує працівникові компенсацію в розмірі 4 посадових окладів. Вказаний трудовий договір з позивачкою був укладений з порушенням трудового законодавства, з перевищенням службових повноважень керівником. Керівник Іващенко С.В. відповідно до контракту, укладеного між ним та Чернігівською міською радою № 038 від 4 травня 2006 року, повинен був укладати договори з іншими працівниками відповідно до трудового законодавства та галузевих угод, які не передбачають виплату компенсації при звільненні за угодою сторін. Крім того, в ухвалі Верховного Суду України від 22 квітня 1992 року дано роз"яснення щодо правової природи звільнення за п.1 ст. 36 КзПП України і за ініціативою працівника, що мало місце в даному випадку. За таких обставин КП "Чернігівводоканал" просить визнати недійсними п.п.6.2, 6.3, 6.4 трудового договору від 25 квітня 2007 року.

Рішенням суду першої інстанції від 19 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення обгрунтоване тим, що позивачка працювала у відповідача на посаді юрисконсульта на умовах письмового строкового договору від 25 квітня 2007 року та з 3 травня 2007 року звільнена з ініціативи роботодавця, за угодою сторін, п.1 ст. 36 КзПП України, наказом від 28 квітня 2007 року, з виплатою компенсації в розмірі 4 посадових окладів. При звільненні вказана компенсація їй не виплачена. Відповідно до ст. 116 КзПП України виплата всіх сум, що належать працівникові, проводиться в день звільнення.

Зустрічний позов не задоволений з таких підстав. Суду не надано доказів про зміну умов трудового договору або про скасування чи зміну наказу № 77-вк від 28 квітня 2007 року. Відповідно до ст. 21 КзПП України за трудовим договором власник підприємства або уповноважений ним орган зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін. Передбачена п.п.6.2, 6.3, 6.4 трудового договору компенсація при звільненні працівника не суперечить ст. 9 КзПП України, тому відсутні умови для визнання цих пунктів договору недійсними.

В апеляційній скарзі відповідач КП "Чернігівводоканал" вважає рішення таким, що не відповідає встановленим обставинам, постановленим на неповно з"ясованих обставинах справи. Суд дійшов до хибного висновку та неправильно застосував норми ст. 36 КзПП України. Судом не прийнято до уваги, що відповідно до п.6.4 компенсація виплачується у разі дострокового розірвання договору з ініціативи адміністрації, в тому числі за згодою сторін. В даному випадку було звільнення за заявою позивачки від 28 квітня 2007 року.

Сам трудовий договір з нею був укладений з порушенням норм чинного законодавства та колективного договору, які не передбачають виплату компенсації при звільненні працівника за угодою сторін. Це підтверджено і роз"ясненням Чернігівської міської ради, з якою керівник відповідача Іващенко С.В. уклав трудовий контракт і повинен був діяти відповідно до чинного законодавства. Даному документу суд не дав належної оцінки. Суд першої інстанції упереджено і однобічно застосував п.1 ст. 36 КзПП України, не дав належної оцінки доказам, зокрема колективному договору підприємства, і постановив незаконне рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 наказом № 77-вк від 28 квітня 2007 року звільнена з 3 травня 2007 року за угодою сторін, п.1 ст. 36 КзПП України, з виплатою 4 посадових окладів відповідно до п.6.4 трудового договору від 25 квітня 2007 року /л.с.6/. З наданої позивачкою копії трудової книжки та трудового договору від 25 квітня 2007 року вбачається, що вона наказом від 25 квітня 2007 року № 75-вк прийнята юрисконсультом до відповідача, її посадовий оклад становить 1185 грн. / л.с.3,4/. На підставі заяви позивачки від 28 квітня 2007 року, в якій вона просить звільнити її з цієї посади за згодою сторін, після пропозиції начальника КП "Чернігівводоканал" Іващенка С.В. щодо дострокового припинення вказаного трудового договору, був виданий наказ № 77-вк / л.с. 5/.

Відповідно до ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Вказані вимоги закону були виконані при звільненні позивачки ОСОБА_1.

Оспорювана нею сума грошової компенсації в сумі 4740 грн. не підлягає виплаті, оскільки не відповідають вимогам закону п.п.6.3, 6.4 трудового договору від 25 квітня 2007 року. В зв"язку з цим зустрічний позов підлягає задоволенню частково в частині визнання недійсними п.п. 6.3,6.4 цього договору.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КзПП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Укладення письмового договору між ОСОБА_1 та КП "Чернігівводоканал" в письмовій формі не суперечить закону, хоч і не відноситься до випадків обов"язкового укладення письмового трудового договору, передбачених ч.1 ст. 24 КзПП України. Умови такого договору не повинні суперечити трудовому законодавству, галузевим угодам та колективному договору. Як вбачається в п.1 розділу 2 колективного договору, затвердженого загальними зборами трудового колективу 15 березня 2007 року, не передбачалося укладення трудових договорів між працівниками та відповідачем в письмовій формі, в якій договір укладено з позивачкою / л.с. 32/, чим порушено керівником вимоги п. 13 контракту від 4 травня 2006 року / л.с.31/.

Укладеним трудовим договором від 25 квітня 2007 року передбачено підстави для припинення договору /п 6.2/, компенсацію моральної шкоди в розмірі 6 посадових окладів в разі припинення договору з незалежних від працівника причин / п.6.3/, виплату компенсації в розмірі 4 посадових окладів в разі звільнення працівника при розірванні договору з підстав, передбачених п.6.2, п.п.1,2,6 ст. 40 КзПП України /п.6.4/. Припинення трудового договору на підставах, перерахованих в п.6.2, не суперечить трудовому законодавству, тому в цій частині вимоги зустрічної позовної заяви про визнання недійсним п.6.2 не підлягають задоволенню.

Включення в умови трудового договору ОСОБА_1 п.п.6.3, 6.4 щодо виплати компенсації при звільненні / в залежності під підстав/ в розмірі 6 або 4 посадових окладів не передбачено трудовим законодавством. Не передбачені такі виплати при звільненні працівників і в колективному договорі. Таким чином, включення до умов трудового договору ОСОБА_1 від 25 квітня 2007 року цих виплат при звільненні не відповідає вимогам КзПП України (322-08) і колективному договору підприємства від 15 березня 2007 року, тому не може бути визнано законним, в зв"язку з цим п.п. 6.3 та 6.4 необхідно визнати недійсними.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення 4740 грн. компенсації при звільненні не підлягають задоволенню, вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсними п.п. 6.3, 6.4 трудового договору від 25 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та КП "Чернігівводоканал".

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено при невідповідності висновків суду встановленим обставинам, з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в первісному позові і про часткове задоволення зустрічного позову.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача КП "Чернігівводоканал" підлягає задоволенню частково.

В зв"язку з цим з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню такі судові витрати: 17 грн. судового збору і 7 грн. 50 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі зустрічного позову та 25 грн. 50 коп. судового збору і 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі апеляційної скарги, а всього - 80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 116 КзПП України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства "Чернігівводоканал" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2007 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення з комунального підприємства "Чернігівводоканал" компенсації при звільненні в сумі 4740 грн.

Зустрічний позов комунального підприємства "Чернігівводоканал" задовольнити частково. Визнати недійсними п.п. 6.3 та 6.4 розділу 6 трудового договору від 25 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та комунальним підприємством "Чернігівводоканал".

Стягнути з ОСОБА_1 користь комунального підприємства "Чернігівводоканал" судові витрати в сумі 80/вісімдесят/ грн.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.