Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (головуючий суддя Старосуд М.І., судді - Яковенко М.М., Лях О.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області), Атестаційної комісії №3 ГУНП в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №3 ГУНП в Полтавській області, оформлене протоколом від 03 червня 2016 року №15.0006016.0035604, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного від 19 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №3 ГУНП в Полтавській області, оформлене протоколом від 03 червня 2016 року №15.0006016.0035604, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУНП в Полтавській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон №580-VIII (580-19) ), пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом ГУНП в Полтавській області від 07 листопада 2015 року №10 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду начальника Козельщинського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 11 лютого 2016 року №69 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Полтавській області" вирішено провести атестування поліцейських ГУНП в Полтавській області та підпорядкованих підрозділів.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 26 травня 2016 року №351 "Про затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Полтавській області" затверджено персональний склад атестаційних комісій №1, №2, №3 ГУНП в Полтавській області, які у своїй діяльності зобов'язані керуватися Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (z1445-15) (далі - Інструкція).

03 червня 2016 року за результатами проведення атестування, Атестаційна комісія №3 ГУНП в Полтавській області прийняла рішення, яким визначено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол від 03 червня 2016 року №15.00006016.0035604).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом № 580-VIII (580-19) , відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При вирішенні спору у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказ, яким позивача призначено на посаду начальника Козельщинського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "майор поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що атестування ОСОБА_1 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_1, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. А тому, з урахуванням вищевикладеного, таке рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення від 03 червня 2016 року №15.0006016.0035604 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.