22Ц-4188/2007 Про розподіл житлового будинку в натурі та про визначення порядку користування земельною ділянкою - 28.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду від 13 листопада 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку в натурі та про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та просив провести поділ будинку АДРЕСА_1 у співвідношенні долей 1\4 до 3\4 та встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний будинок у співвідношенні часток співвласників.

Свої вимоги обґрунтував, тим що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, його мати. Після її смерті відкрилася спадщина на її майно, а саме на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом у вересні 2004 року йому Броварською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво на спадкове майно у розмірі 1\4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд. Іншим спадкоємцем є його сестра ОСОБА_1, якій належить інша частина жилого будинку з господарськими спорудами, а саме 3\4 частини вказаного будинку. Загальна площа земельної ділянки в АДРЕСА_1 становить 0,31 га, яка на даний час не приватизована і рахується за померлоюОСОБА_3 Оскільки він з відповідачкою не досягли згоди щодо поділу будинку та земельної ділянки просив в судовому порядку визначити вказаний порядок призначивши при цьому судову будівельно -технічну експертизу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Поділено в натурі житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1, та який належить сторонам на праві спільної часткової власності ОСОБА_2., та ОСОБА_1

Виділено ОСОБА_2., якому належить 1\4 частина будинку АДРЕСА_1 на праві власності жилу кімнату 1-3 площею 11,3 м. кв. жилого будинку А-1, 1\4 частину сараю Г, сарай Д, частину огорожі N1, N3, та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 263 грн. в рахунок порівняння ідеальних частин вартості домоволодіння, а також виділено у користування 1\4 частину земельної ділянки, позначеної на додатку № 2 до експертизи С-7814 від 24 липня 2007 року як "81 = 696,5" та заштрихованої зеленим кольором: 12,8 м.кв. під житловою забудовою, 26,2 м.кв. під господарською забудовою, 2,5 м.кв. у дворі спільного користування і та 696,5 м.кв. - під двором і городом, а загальним розміром 738 кв.м.

Виділено ОСОБА_1, якій належить 3\4 частини будинку АДРЕСА_1 на праві власності жилі кімнати 1-1 розміром 11,9 м.кв та 1-2 розміром 16,2 кв.м. житлового будинку А-1, 3\4 частини сараю Г, сарай Е, погріб П, вбиральню У, колодязь К, частину огорожі N1 та N3, огорожу №2- ворота та хвіртку, а також виділити у користування 3\4 частини земельної ділянки позначеної на додатку №2 до експертизи С-7814 від 24 липня 2007 року як "S 2 =2098,1" та заштрихованої фіолетовим кольором, 35.1 кв.м. під житловою забудовою, 78,3 кв.м. під господарською забудовою, 2.5 кв.м. у дворі спільного користування та 2098,1 кв.м. під двором та городом, а всього загальною площею 2214 кв.м.

В апеляційній скарзі відповідачка по справі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства просить рішення скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на повторний розгляд в іншому складі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апелянтів, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 13 грудня 2000 року виконкомом Літківської сільської ради власником житлового будинку АДРЕСА_1 являлася ОСОБА_3 (а.с. 86). Відповідно до технічного паспорту на будинок дане домоволодіння складається з житлового будинку А- 1, сараю -Г, сараю Д, сараю -Е, погребу - п, вбиральні -У, колодязя -К, огорожі -И, та самовільно побудованого сараю -Ж. (ас. -11-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 33) і відповідно до виданого нотаріальної конторою свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом співвласниками вказаного житлового будинку стали відповідачка ОСОБА_1, якій належить 3/4 частини вказаного домоволодіння (а.с. 99) та ОСОБА_2 якому належить 1/4 частину даного домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 103).

Вирішуючи вказаний спір між співвласниками житлового будинку та, визначаючи порядок користування ними земельною ділянкою біля вказаного житлового будинку суд першої інстанції послався при цьому на обґрунтованість та доведеність позивачем своїх позовних вимог, у зв'язку з чим провів поділ житлового будинку між сторонами як співвласниками виходячи із їх часток, зокрема виділив позивачу ОСОБА_2. в натурі кімнату 1-3 площею 11.3 кв.м. в даному будинку, а відповідачці як власнику 3\4 частин вказаного будинку кімнати : 1-1 розміром 11.9 кв.м. та 1-2 площею розміром 16.2 кв.м. Одночасно з цим суд поділив і господарські споруди та визначив порядок користування земельною ділянкою біля вказаного житлового будинку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір не правильно застосував норми матеріального права.

Так дійсно відповідно до вимог ст. 364 ЦК України, яку суд першої інстанції застосував при розгляді вказаного спору, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Однак частиною 2 статті 364 ЦК України передбачено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до вимог 380 ЦК України (435-15) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Тому суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір повинен був враховувати, що предметом спору є житловий будинок, на якого поширюються "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. ДБН В.2.2-15-2005" затверджені Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури України № 80 (v0080509-05) від 18.05.2005 року.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України викладених в Постанові №7 (v0007700-91) від 04 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до п. 2.21 ДБН В.2.2-15-2005 одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім'єю, а згідно до 2.24 даних Норм площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м, на дві - 14 кв.м. Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м, у дво- та більше кімнатних - 8 кв.м. Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету -10 кв.м.

Суд першої інстанції, проводячи поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перевірив відповідність варіантів поділу вказаного житлового будинку запропонованого експертом експертної фірми "Еталон" Державним будівельним нормам - ДБН В.2.2-15-2005 та фактично виділив позивачу квартиру однокімнатну, яка не відповідає Державним будівельним нормам та за площею є меншої ніж це передбачено п. 2.21 ДБН В.2.2-15-2005.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходив із того, що у фактичному користуванні співвласників будинку перебуває земельна ділянка площею 2952 кв.м. ( що також зазначено і в експертному висновку), тому порядок користування ділянкою суд встановив відповідно до такого розміру з урахуванням часток сторін у спільній власності на будинок.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-7814 від 24 липня 2007 року та зазначено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні сторін становить 2952,48 кв.м. що підтверджується топографічним планом, але дана площа не відповідає розміру земельної ділянки яка зазначена в довідці Літківської сільської ради №1990 від 11 жовтня 2006 року (а.с. 8), тому експерт було прийнято до уваги лише топографічний план земельної ділянки і виходячи з нього встановлено порядок користування земельною ділянкою.

Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні, який розмір земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів закріплений за АДРЕСА_1 та відповідно підлягає поділу між його співвласниками, і безпідставно прийшов до висновку про необхідність встановлення порядку користування земельною ділянкою лише тієї площі, яка перебуває у фактичному користуванні сторін.

Тому враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що постановлене по справі рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками із підстав не можливості поділу житлового будинку в натурі та відсутності у співвласників вказаного будинку правовстановлюючих документів на земельну ділянку біля вказаного житлового будинку.