Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна Овсієнко Ю.К.

Доповідач - Позігун М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Чернігівводоканал" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року у справі за позовом Комунального підприємства "Чернігівводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, -

У серпні 2007 року КП "Чернігівводоканал" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 481 грн. 61 коп. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1.06.2007 року, з яких 215 грн. 04 коп. заборгованості за період з 29.07.2004 року по 1.06.2007 року за місцем проживання АДРЕСА_1, а 266 грн. 57 коп. заборгованості станом на 29.07.2004 року за місцем проживання АДРЕСА_2, де відповідач мешкав з 13 квітня 1993 року. Зазначену заборгованість в сумі 266 грн. 57 коп. відповідач зобов'язувався сплатити згідно письмового зобов'язання від 22.05.2006 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог КП "Чернігівводоканал" відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права, оскільки суд при винесенні рішення не взяв до уваги наявності письмового зобов'язання відповідача про сплату заборгованості АДРЕСА_3 та яка була підтвердженням відсутності пропуску строку позивачем на звернення до суду за захистом порушеного права. Судом не було встановлено місця перебування відповідача в період з 29.07.20004 року по 17.08.2006 року, а відповідачем не надано жодних доказів щодо його не проживання за новою адресою, де не зареєструвався в порушення норм діючого законодавства, в зв'язку з чим йому і було нараховано оплату відповідно до п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 березня 2003 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 14 квітня 2006 року, було проведено примусовий обмін житлового приміщення і в порядку примусового обміну ОСОБА_1 переселений з квартири АДРЕСА_2 у кімнату комунальної квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано Чернігівський міськвиконком видати обмінний ордер на кімнату квартири АДРЕСА_1, який було видано 10 серпня 2006 року і ОСОБА_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 зареєструвався 17.08.2006 року.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що обов'язок по сплаті послуг з водовідведення та водопостачання за місцем проживання відповідача АДРЕСА_1 виник саме з цього часу, в зв"язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 215 грн. 04 коп. заборгованості за період з 29.07.2004 року по 1.06.2007 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, оскільки позивачем не доведено факт проживання відповідача за новою адресою до отримання ордеру і реєстрації за новим місцем проживання. Відповідно ж до ст. 10 ЦПК України сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Проте, доводи апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 266 грн. 57 коп. заборгованості станом на 29.07.2004 року за місцем проживання АДРЕСА_2, де відповідач мешкав з 13 квітня 1993 року, підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В задоволенні позовних вимог в цій частині судом відмовлено в зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки заявлялася вимога про стягнення заборгованості по 29.07.2004 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 20 вересня 2007 року з пропуском строку встановлено ст. 257 ЦК України.

Проте, такого висновку суд прийшов без врахування заяви відповідача на ім'я позивача від 22.05.2006 року, згідно якої він зобов'язувався сплатити свою частину заборгованості АДРЕСА_2 з врахуванням пільг після рішення Верховного Суду України (а.с.19). Згідно розрахунку з врахуванням пільг така належна до сплати заборгованість складала 266 грн. 57 коп. за період з січня 2000 року по 29 липня 2004 року (а.с.8-9).

Відповідно ж до ст. 264 ЦК України вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу перебіг позовної давності переривається, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Судом рішення в цій частині ухвалено в порушення зазначеної норми матеріального права без врахування заяви відповідача про визнання боргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівводоканал" задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Чернігівводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення АДРЕСА_2 за період з 13 квітня 1993 року по 29 липня 2004 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Чернігівводоканал" заборгованість по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення АДРЕСА_2 за період з 13 квітня 1993 року по 29 липня 2004 року у розмірі 266 грн. 57 коп..

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.