Провадження № 22-ц/778/3916/13 

Головуючий у 1 інстанції: Мовчан О.Г.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Пільщик Л.В., суддів Маловічко С.В., Сапун О.А.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року по справі за позовом Кредитної спілки "Мелон" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, -

У жовтні 2012 року КС "Мелон" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивував наступним, що 30 вересня 2010 року між Кредитною спілкою "Мелон" та членом кредитної спілки ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № С218 на суму 10000 гривень із встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 55 % річних строком на 12 місяців. Договір було укладено на підставі письмової заяви ОСОБА_2 на отримання кредиту від 30 вересня 2010 року. Згідно видаткового касового ордеру № 203 від 30 вересня 2010 року позичальник отримав кредитні кошти від КС "Мелон", але не виконував належним чином умови договору щодо зобов"язання повернути кредит, сплатити проценти за його користування шляхом здійснення щомісячних платежів у відповідності до погодженого графіку. Кінцевий термін повернення кредиту настав 30 вересня 2011 року, але ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та всіх нарахованих сум за кредитним договором до цієї дати не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 10 жовтня 2012 року становить 29 249,16 грн. та складається з: тіла кредиту - 9999,46 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 46 копійок; відсотків - 19249,70 (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 70 копійок.

30 вересня 2010р. на забезпечення виконання умов договору споживчого кредиту № С218 був укладений договір поруки № С218п між Кредитною спілкою "Мелон" та поручителями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які несуть солідарну відповідальність з позичальником при неналежному виконанні чи невиконанні ним умов договору.

Оскільки боржник ОСОБА_2 неналежним чином виконував кредитні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив суд стягнути заборгованість в сумі 29 249,16 грн. солідарно з усіх відповідачів.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року позовні вимоги КС "Мелон" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № С218 від 30 вересня 2010 року на користь Кредитної спілки "Мелон" у сумі 29 249,16 грн. 16 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 9999,46 гривень 46 копійок та відсотки у сумі 19249,70 гривень 70 копійок.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 30 вересня 2010 року між Кредитною спілкою "Мелон" та членом кредитної спілки ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № С218 на суму 10000 гривень із встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 55 % річних строком на 12 місяців. Згідно видаткового касового ордеру № 203 від 30 вересня 2010 року позичальник отримав кредитні кошти у вказаній сумі від КС "Мелон".

Кінцевий термін повернення кредиту настав 30 вересня 2011 року, але ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та всіх нарахованих сум за кредитним договором до цієї дати не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 10 жовтня 2012 року становить 29 249,16 грн. та складається з: тіла кредиту - 9999,46 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 46 копійок; відсотків - 19249,70 (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 70 копійок.

30 вересня 2010р. на забезпечення виконання умов договору споживчого кредиту № С218 був укладений договір поруки № С218п між Кредитною спілкою "Мелон" та поручителями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які несуть солідарну відповідальність з позичальником при неналежному виконанні чи невиконанні ним умов договору.

Оскільки боржник ОСОБА_2 неналежним чином виконував кредитні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив суд стягнути заборгованість в сумі 29 249,16 грн. солідарно з усіх відповідачів.

Задовольняючи позов та стягуючи всю суму заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив із того, що існування договірних відносин між Банком та відповідачами, що випливають з кредитного договору та договору поруки, отримання кредитних коштів позичальником та подальше невиконання останнім умов договору з повернення кредиту та відсотків та наявність внаслідок цього заборгованості і її розмір є доведеним.

В апеляційній скарзі позичальник ОСОБА_2 вказує на те, що надані позивачем на обґрунтування позову докази не відповідають вимогам процесуального закону, тому суд безпідставно взяв їх до уваги та на їх підставі зробив неправильний висновок про доведеність позову Кредитної спілки.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не зважаючи на свої заперечення у суді першої інстанції про те, що договір поруки з КС "Мелон" не укладали, а підписи під договором поруки вчинені не ними, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржили. Тому колегія перевіряє законність рішення суду тільки в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що позивачем не підтверджено факту передачі йому коштів у сумі 10000 гривень, оскільки у видатковому касовому ордері від 30 вересня 2010р. підпис від імені отримувача коштів вчинена не ним. На підтвердження цих доводів апелянт посилається на те, що цей підпис відрізняється від того, який стоїть в графі "позичальник" у кредитному договорі. При цьому, апелянт вважає, що досить тільки погляду, щоб дійти висновку, що цей підпис не належить йому.

Також апелянт посилається на різність підписів у прибуткових касових ордерах у кількості чотирьох штук, на підставі яких здійснювалось погашення заборгованості, а також їх несхожість з підписами на видатковому касовому ордері та у кредитному договорі. Вважає, що різність всіх підписів, вчинених від його імені у наданих позивачем документах, а також наявність кримінального провадження, відкритого з цього приводу працівниками слідчих органів, свідчить про недоведеність позовних вимог кредитної спілки.

Проте вказані доводи позивача не спростовують висновків суду, входячи з такого.

Так, для з"ясування питання, чи належить виконаний у документі підпис певній особі, або він виконаний іншою особою, потребуються спеціальні знання спеціаліста в галузі почеркознавства. Лише самим оглядом підписів та їх порівнянням не можна достовірно визначити приналежність підпису певній особі, або спростувати такий факт, оскільки мається ряд суб"єктивних факторів, зокрема, особа може свідомо змінити свій підпис. Тому різність підписів на вказаних апелянтом документах не може свідчити про те, що вони вчинені не ним. Отже, для доведення такого факту необхідні висновки експерта-почеркознавця.

Не зважаючи на те, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення у цій справі судово-почеркознавчої експертизи, апелянт ОСОБА_5 не просив в апеляційній скарзі про призначення такої експертизи та на відмову суду в її призначенні не скаржився. Крім того, сприяти апелянтові в цьому суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості, оскільки належним чином повідомлений апелянт ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з"явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4, який з"явився у засідання апеляційного суду, також таким своїм правом щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи не скористався, наголошучи лише на тому, що мається кримінальне провадження, у якому планувалось проведення такої експертизи, але на теперішній час вона проведена не була.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про вчинення не ним підпису на видатковому касовому ордері за відсутності висновку експертного дослідження носять характер припущення, а тому не спростовують висновків суду.

Наявність порушеного кримінального провадження за заявами ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 за фактом підроблення документів, в якому на теперішній час триває досудове розслідування та не проведено почеркознавчої експертизи, також не впливає на сутність ухваленого у справі рішення.

З викладеного вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.