22-ц/796/10785/2013 Про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 25.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс", поданою представником Лєбєдєвим Олегом Вікторовичем

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року

ОСОБА_5 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" № 141-П від 03.08.2012року про звільнення її з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В подальшому позивач збільшила свої вимоги та, крім зазначених вище позовних вимог, попросила суд визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства міжнародних-експрес перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" від 30 липня 2012 року № 38 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі п. 1 ст. 147 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначила, що 01.12.2004 року була прийнята на роботу на посаду митного брокера в брокерську службу. Наказом відповідача № 216-П від 01.10.2008 року вона була переведена на посаду митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби. З лютого 2012 року у неї почали погіршуватись особисті відносини з посадовими особами відповідача. Причина таких відносин була суб'єктивною та не стосувалася виконання нею своєї роботи. 03.08.2012 року, ввечері їй зателефонувала директор підприємства Тидякіна С. В. та запропонувала звільнитися з роботи за власним бажанням, або її буде звільнено примусово. Вона на це не погодилася та вжила зусиль для уникнення конфлікту і продовження співпраці. Листом від 06.08.2012 року її було повідомлено про звільнення з роботи за ч.3 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу відповідача № 141-П від 03.08.2012 року. Проте,трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку про середній

заробіток їй надано не було. В подальшому вона зверталась до відповідача з заявою про видачу трудової книжки, копії наказу про звільнення та довідки про середньомісячний заробіток. Трудову книжку їй було повернуто лише 27.08.2012 року, наказу про звільнення надано не було.

Представники відповідача Тидякіна С.В. та Лєбєдєв О.В. позов не визнавали, вказували на те, що порушень під час звільнення ОСОБА_5 з роботи та притягнення її до дисциплінарної відповідальності допущено не було. Вказували на те, що ОСОБА_5 систематично, належним чином, не виконувала свої трудові обов'язки і тому була позбавлена частини премії, відсторонена від виконання своїх трудових обов'язків, була піддана дисциплінарному стягненню.

рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.06.2013 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано незаконними накази Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" від 30.07.2012 року № 38 про порушення трудової дисципліни та від 03.08.2012 року № 141-П про звільнення ОСОБА_5 Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді митного брокера сектору оформлення експортних вантажів брокерської служби Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" з 03.08.2012 року. Стягнуто з Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57880 грн. 95 коп. Стягнуто з Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 578 грн. 81 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс"просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неналежну оцінку судом доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що ОСОБА_5 систематично, належним чином, не виконувала свої трудові обов'язки. Відповідно до наказу від 25.04.2012 року вона була позбавлена премії за квітень у розмірі 50 % за недбале ставлення до своїх функціональних обов'язків, у відповідності до наказу від 26.04.2012 року вона була відсторонена від виконання своїх повноважень за посадою з 27.04.2012 року по 27.06.2012 року за невиконання службових обов'язків, що призвело до несвоєчасного проведення митного оформлення та непорозумінь з клієнтами підприємства. ОСОБА_5 була піддана дисциплінарному стягненню у відповідності до наказу № 38 від 30.07.2012 року за затримання виконання технологічного процесу на підприємстві. Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що їй не було відомо про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. В матеріалах справи містяться усі належні докази, що підтверджують своєчасність, законність, правомірність дій відповідача по звільненню позивач з роботи..

Представники відповідача Лєбєдєв О.В. та Тидякіна С.В. підтримали подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Позивачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Неявка позивачки в судове засідання не унеможливлювала встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за її відсутністю.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи, в частині, позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із їх доведеності позивачем, а також з підтвердження певними засобами доказування обставин справи. Суд вважав наказ № 38 від 30.07.2012 року незаконним, вважав звільнення з роботи ОСОБА_5 незаконним, а тому поновив її на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2004 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу на посаду митного брокера в брокерську службу Дочірного підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс".

Наказом відповідача № 216-П від 01.10.2008 року вона була переведена на посаду митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби.

Відповідно до наказу № 19 від 25.04.2012 року ОСОБА_5 була позбавлена премії за квітень у розмірі 50 % за недбале ставлення до своїх функціональних обов'язків (а.с.89 т.1).

Відповідно до наказу № 21 від 26.04.2012 року ОСОБА_5 була відсторонена від виконання своїх повноважень за посадою з 27.04.2012 року по 27.06.2012 року за невиконання службових обов'язків, що призвело до несвоєчасного проведення митного оформлення та непорозумінь з клієнтами підприємства (а.с.91 т.1).

ОСОБА_5 була піддана дисциплінарному стягненню у вигляді догани, відповідно до наказу № 38 від 30.07.2012 року, за затримання виконання технологічного процесу на підприємстві (а.с.104 т.1).

Наказом від 03.08.2012 №141-П "Про звільнення ОСОБА_5", ОСОБА_5 звільнено з роботи за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с.112 т.1).

Підприємство, застосовуючи до ОСОБА_5 такий вид дисциплінарного стягнення, як догана, у зв'язку із порушенням трудової дисципліни, виходило з того, що у відповідності до ст. 147 КЗпП України винесенню даного наказу передували винні дії з боку позивача, що зафіксовані у відповідному акті від 26.07.2012 року, який був складений працівниками відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (том 1 а.с.107). На вимогу заступника директора підприємства ОСОБА_7, ОСОБА_5 відмовилась від дачі будь-яких пояснень стосовно порушень, що мали місце 26.07.2012 року, так само, як позивачем не було надано пояснень щодо порушень, які мали місце 17 липня, 19 липня, 20 липня та 24 липня 2012 року, та зафіксовані відповідачем у відповідних актах (том 1, а.с.108 - 111).

Так, 26.07.2012 року позивачу було повернено з митного органу пакети документів, що були оформлені нею для експортного відправлення. Підставою для повернення документів були помилки позивача, що були допущені під час оформлення таких документів для подання до митного органу, а саме: невірно визначений курс валют на дату митного оформлення, як це вимагається, встановлена невідповідність дати авіанакладної відповідача (16 липня 2012 року), що є транспортним документом, даті документа на придбання вантажу, що відправляється (21 липня 2012 року), тощо. Пакети документів подавалися до митного оформлення та неодноразово поверталися митним органом без оформлення через помилки в документах, допущені позивачем.

Таким чином, відповідач зафіксував неодноразові факти порушення позивачем своїх посадових обов'язків, в частині належного і своєчасного виконання своєї трудової функції, що призвело до несвоєчасної відправки відповідачем експортних відправлень та, відповідно, затримки в одержанні адресатами таких відправлень, що призвело до певних непорозумінь з відправниками та скарг з їх боку.

Заступником директора відповідача ОСОБА_7, виходячи із зафіксованих у відповідний спосіб фактів неодноразового порушення позивачем посадових обовязків та з огляду на відмови позивача надати пояснення з цього приводу, 26.07.2012 року була складена відповідна службова записка на ім'я директора підприємства Тидякіної С.В. (том 1, а.с.105). Тобто, підставою для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності були факти порушення нею своїх посадових обов'язків та її відмова від надання пояснень з цього приводу, що зафіксовані у акті від 26.07.2012 року та службовій записці заступника директора ОСОБА_7, на підставі яких директором позивача Тидякіною С.В. обгрунтовано був виданий наказ від 30.07.2012 року № 38 "Про порушення трудової дисципліни", відповідно до якого ОСОБА_5 було піддано дисциплінарному стягненню у вигляді догани. Колегія суддів вважає даний наказ законним та не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_5 в цій частині.

ОСОБА_5 30.07.2012 року відмовилась від ознайомлення з наказом від 30.07.2012 року № 38 "Про порушення трудової дисципліни", у зв'язку з чим 31.07.2012 року начальник кадрової служби відповідача ОСОБА_10 особисто приїхала з офісу відповідача, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 20, до офісу відповідача, де працювала позивачка, що розташований за адресою: м. Київ, Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), де ознайомила ОСОБА_5 з вищевказаним наказом.

Проте і 31.07.2012 року позивач відмовилася розписатися в наказі від 30.07.2012 року № 38 "Про порушення трудової дисципліни" про ознайомлення з наказом, у зв'язку з чим працівниками відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був складений відповідний акт, яким зафіксовано факт відмови позивача від підпису на наказі від 30.07.2012 року № 38 "Про порушення трудової дисципліни" про ознайомлення з ним (том 1, а.с.106).

Вищенаведені факти підтверджено показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які були допитані судом першої інстанції в якості свідків під час розгляду справи.

Позивач категорично заперечувала сам факт застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, зазначала, що про видання відповідачем наказу № 38 від 30.07.2012 року їй стало відомо тільки в процесі розгляду даної справи, жодних пояснень від неї, які передбачені ст. 149 КЗпП України, відповідач не вимагав, вважає вищезазначений наказ відповідача виданим "заднім числом" з метою отримання правових підстав для її подальшого звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте, така позиція позивача спростовується вищезазначеними доказами, що містяться в матеріалах справи та показаннями свідків.

В судовому засіданні під час розгляду справи у першій інстанції позивач підтвердила допущенні нею факти помилок, з її вини, під час митного оформлення документів, що призвели до повернення митним органом ціх документів для їх переоформлення, проте зазначила, що такі помилки є несуттєвими. Але, підприємство вважає таки порушення недопустимими, оскільки вони впливають на ділову репутацію підприємства.

Директор відповідача Тидякіна С.В. в судовому засіданні пояснювала, що не викликала ОСОБА_5 для дачі відповідних пояснень, проте зазначила, що за посадою це є обов'язком безпосереднього керівника позивача ОСОБА_7, яка отримала відмову від позивача на вимогу щодо дачі пояснень, а сам наказ був винесений на підставі службової записки заступника директора ОСОБА_7 та акту про відмову від дачі пояснень від 26 липня 2012 року.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Пояснення представників відповідача та показання свідків про те, що порушення трудової дисципліни позивачем неодноразово допускалися і раніше, щодо яких є належним чином оформлені акти відповідача від 23.07.2012 року, 24.07.2012 року, в яких конкретно зазначено суть порушень трудової дисципліни, а також накази відповідача від 25.04.2012 року № 19 "Про позбавлення премії" (том 1, а.с.89) та від 26.04.2012 року № 21 "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою ОСОБА_5" (том 1, а.с.91) та підстави з яких їх винесено (том 1, а.с.90, 92 - 103), є належними доказами того факту, що відповідач належним чином оцінив попередню роботу позивача, як цього вимагає ст. 149 КЗпП України.

Підприємство належним чином довело факт порушення позивачем своїх посадових обовязків, який може бути кваліфікований, як порушення трудової дисципліни, та є підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді догани.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем були належним чином виконані правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, що передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, а будь-які порушення з боку відповідача, на які посилається позивач, є

недоведеними та непідтвердженими належними доказами.

Колегія суддів також вважає безпідставним посилання позивача, як на доказ відсутності факту притягнення її до дисциплінарної відповідальності, нарахування їй премії за 23 робочі дні у липні 2012 року у сумі 535,00 грн. та за 3 робочі дні у серпні 2012 року у сумі 72,96 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються, проте відповідач надав суду пояснення про те, що таке нарахування було технічною помилкою співробітника бухгалтерії підприємства, у зв'язку зі стислим часом, що згідно зі ст. 116 КЗпП України наданий для проведення розрахунків з працівником, що звільняється.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання незаконним наказу відповідача № 141-П від 03 серпня 2012 року "Про звільнення ОСОБА_5", яким позивача було звільнено з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, колегія суддів виходить з наступного:

За передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений з роботи лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Обґрунтовуючи звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач виходив з того, що позивач допустила порушення трудової дисципліни, а саме без поважних причин відмовилася від проведення митного оформлення вантажів, кинувши на стіл оператора з обробки перевізних документів оперативної служби ОСОБА_13 пакет документів на експортні вантажі, чим зірвала своєчасне митне оформлення та відправлення цих вантажів на адресу отримувачів.

Відповідно до посадової інструкції працівника брокерської служби відповідача, до кола посадових обов'язків позивача належало оформлення документів для експорту та повернення (п. 2.11.4); надання допомоги працівникам суміжних служб підприємства (п.2.3) (а.с.60-62 т.1).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 надав пояснення, що 03.08.2012 близько 14.00 год. позивач передала йому зібрані для митного оформлення документи із словами, що вона не може працювати в таких умовах. На ці дії позивача він звернув увагу заступника директора з виробництва ОСОБА_14, який звернувся із службовою запискою до директора підприємства.

Свідок ОСОБА_11 у своїх показаннях повідомив суд про те, що ОСОБА_5, у грубій формі відмовилась від виконання своїх трудових обов'язків та не надала з цього приводу жодного пояснення, про що 03.08.2012 року свідками ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 був складений відповідний акт (том 1, а.с. 115). В зазначеному акті, окрім фіксації факту відмови позивача від дачі пояснень, були чітко перераховані всі помилки, що були допущені позивачем під час підготовки пакетів документів для митного оформлення. Ці факти не заперечувалися позивачем у судовому засіданні суду першої інстанції, проте позивач, в порушення вимог ст. 59 та ст. 60 ЦПК України, не надала суду доказу наявності у неї нервового зриву, а свідками було підтверджено той факт, що така поведінка позивача була звичайною для неї. Крім того, позивач не звернулася за допомогою до лікаря, хоча, як і будь-який інший працівник відповідача, мала відповідний страховий поліс з можливістю виклику лікаря до офісу, вона залишилася на робочому місці і до закінчення робочого дня не виконувала свої трудові обов'язки.

Також не можуть бути прийняті до уваги пояснення позивача про те, що їй одночасно було передано велику кількість документів для митного оформлення з вимогою невідкладно оформити їх в найстисліші строки. Таке твердження є недоведеним, адже позивач, в порушення п. 2.4. посадової інструкції (том 1, а.с.60), не повідомила жодного з керівників, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_11 або Тидякіну С.В. про будь-які складності, що мали місце під час такої передачі документів, що завадилл нормальній високопродуктивній роботі позивача, а технологічний процес відповідача не передбачає тривалого зберігання експортних відправлень замість їх оформлення і передачі отримувачам.

Колегія суддів критично ставиться до пояснень позивача, що між нею та заступником директора з митно-брокерських питань - начальником брокерської служби ОСОБА_7 існували неприязні стосунки та вважає такі обставини недоведеними., сама ОСОБА_7, будучи допитаною судом першої інстанції в якості свідка, даний факт заперечувала.

Проте, є встановленими, належним чином зафіксовані та доведені факти відмови позивача від виконання своїх трудових обов'язків, відмови позивача від надання будь-яких пояснень стосовно своїх порушень та неявка позивача до кадрової служби відповідача, що на дату звільнення знаходилася за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 20 для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення, про що складені відповідні акти та службові записки (том 1, а.с.113 - 117).

Суд також критично ставиться до тверджень позивача, що відповідачем порушений порядок отримання нею необхідного пакету документів після звільнення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач 03.08.2012 року не з'явилася за трудовою книжкою та копією наказу про звільнення, 06.08.2012 року вона повідомила начальника кадрової служби відповідача ОСОБА_15 про те, що вона захворіла, а лист відповідача від 06.08.2012 року (том 1, а.с.17, а.с. 119 - 120) взагалі залишила без відповіді та реагування. Статтею 47 КЗпП України не передбачено наявності у пакеті документів, що видається працівнику при звільненні довідки про заробітну плату, а відповідно до вимог ст. 49 КЗпП України довідка про заробітну плату видається працівнику за його вимогою, що і було зроблено відповідачем 28.09.2012 року (том 1, а.с. 151 - 152) на вимогу позивача від 17 вересня 2012 року (том 1 а.с. 19 - 20).

Факт видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення, що мав місце 23.08.2012 року під час візиту позивача до кадрової служби відповідача, належним чином зафіксований та підтверджений такими доказами, як підписом позивача у журналі № 2 реєстрації трудових книжок відповідача (том 1, а.с.65 - 67), так і актом про відмову позивача від підпису на наказі про звільнення, що був складений 23.08.2012 року працівниками відповідача ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 1, а.с.118).

З огляду на встановлені судом обставини справи, звільнення з роботи ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд визнає законним та обґрунтованим, оскільки до неї було правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке було оформлено наказом відповідача № 38 від 30.07.2012 року у відповідності до вимог ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України. Крім того, відповідно до наказу № 19 від 25.04.2012 року ОСОБА_5 була позбавлена премії за квітень у розмірі 50 % за недбале ставлення до своїх функціональних обов'язків; відповідно до наказу № 21 від 26.04.2012 року ОСОБА_5 була відсторонена від виконання своїх повноважень за посадою з 27.04.2012 року по 27.06.2012 року за невиконання службових обов'язків, що призвело до несвоєчасного проведення митного оформлення та непорозумінь з клієнтами підприємства. За період з 29.03. 2012 року по 23.04.2012 року ОСОБА_5 надала начальнику Київської регіональної таможні десять пояснень, з приводу допущених нею помилок, а відповідно, з у зв'язку з неналежним виконанням нею своїх посадових обов'язків (а.с. 94 -103 т.1). Зазначені обставини свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_5 без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією.

Згідно із ч. 1 ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання,

виховання, а також заохочення за сумлінну працю. Судом встановлено, що всі ці вимоги ст. 140 КЗпП України були у повній мірі дотримані відповідачем по відношенню до позивача.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання незаконним наказу відповідача № 141-П від 03.08.2012 року "Про звільнення ОСОБА_5" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та необхідність її задоволення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення суду, яким відмовляє ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс", подану представником Лєбєдєвим Олегом Вікторовичем задовольнити.

рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

ОСОБА_5 відмовити у задоволенні позову.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.