441/5238/12 Про стягнення моральної шкоди - 24.07.2013 Прийняття

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради про стягнення моральної шкоди, -

В листопаді 2012 року ОСОБА_2. звернулась до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди. Уточнивши свої вимоги, просила стягнути з Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради (надалі - Відділ освіти) моральну шкоду в зв'язку з ушкодженням здоров'я, завданого внаслідок професійного захворювання під час роботи в розмірі 54420 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти на користь позивача 20 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з відповідача на користь держави 114,70 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Відділ освіти ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Суд не взяв до уваги, що позивач сама винна у виникненні перенавантаження, яке спричинило появу професійного захворювання; актом розслідування хронічного професійного захворювання не встановлено осіб, які були б винні у його виникненні; не встановив факт вини відповідача; позов подано поза межами строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділу освіти не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на протязі 20 років працювала на викладацькій роботі в умовах голосового напруження, внаслідок чого отримала професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 13.12.2006 року (а.с. 13) їй було первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання №4 від 29.11.2006 року (а.с.11-12) встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача є тривалий час роботи ОСОБА_2 в умовах перенапруження голосових складок, що значно перевищую гранично допустимий рівень. Зазначений акт є дійсним, його не оскаржено у встановленому законом порядку. Тому доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.

Не доведені належними доказами й доводи апеляційної скарги щодо наявності вини позивача у виникненні професійного захворювання.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи позивача про відсутність порушень гранично допустимих норм, спростовуються матеріалами Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача (а.с. 15-17), відповідно до якої перенавантаження мало місце.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р. (v020p710-08) відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки строків позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.