Справа №22-ц/796/9667/2013 

Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач: Невідома Т.О.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

при секретарі: Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року та 30 квітня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_1 до Військової частини А 4566 про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника,

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2013 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці, у зв'язку з не усуненням недоліків.

Не погодившись із постановленими ухвалами, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвали суду першої інстанції від 09.04.2013 та 30.04.2013, постановити ухвалу якою вважати заяву поданою. Зазначає, що заявник ОСОБА_1 звернулась до суду не з позовною заявою, а з заявою щодо винесення судом ухвали про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Звернення ОСОБА_1 за захистом порушених прав із заявою здійснено на підставі спеціальної норми ст. 236 КЗпП України. Також зазначає про те, що ОСОБА_1 виконано повністю роз'яснення суду апеляційної інстанції, які містяться в рішенні Апеляційного суду м. Києва від 12.10.2011 року, шляхом звернення з відповідною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва, який поновив її на роботі.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник відповідача Костюк М.С. заперечував проти апеляційної скарги, вважав, що ухвала суду про повернення заяви ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних ухвал, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року підлягає задоволеню, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року закриттю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.03.2013 до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла заява ОСОБА_1 про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України.

До поданої заяви в якості додатку були долучені:

1) копія рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2008 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4566 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, згідно якого ОСОБА_1 була поновлена на роботі на посаді завідуючої бібліотекою (секретною) військової частини А 4566 з 24 квітня 2007 року, на її користь з відповідача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 192 грн. 20 коп. на витрати на правову допомогу у розмірі 650 грн., у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено;

2) копія рішення Апеляційного суду міста Києва від 04.02.2009, відповідно до якого апеляційну скаргу військової частини А 4566 було задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2008 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 192,20 грн. до 13 951,08 грн., в решті рішення залишено без змін;

3) копія рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.10.2011, яким відмовлено ОСОБА_1 у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та моральної шкоди. При цьому суд зазначив в своєму рішенні, що ст.236 КЗпП є спеціальною нормою та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки питання, яке порушує позивачка не є індивідуальним трудовим спором. Для вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 має звернутись з відповідною заявою до Шевченківського районного суду м.Києва, а не шляхом пред'явлення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2013 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку тим, що позов подано з порушенням вимог, передбачених ст. ст. 119, 120 ЦПК України, а саме позивачем невірно зазначені учасники процесу.

При цьому, залишаючи заяву ОСОБА_1, суд помилково виходив із того, що нею до суду пред'являється позов, а не заява в порядку, визначеному ст. 236 КЗпП України.

29.04.2013 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали судді від 09.04.2013 подано заяву, в якій він вона, посилаючись на рішення Апеляційного суду м.Києва від 12.10.2011, обґрунтувала своє звернення на підставі ст. 236 КЗпП України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв'язку з тим, що вказані в ухвалі суду від 09.04.2013 не були усунуті.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

У відповідності до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про подання ОСОБА_1 позовної заяви та безпідставно застосовано до поданої заяви положення ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 повернута безпідставно, а тому ухвала суду від 30.04.2013 підлягає скасуваннюз передачею питання на новий розгляд. При цьому, колегія суддів, звертає увагу суду першої інстанції, що подана ОСОБА_1 заява повинна розглядатися не в окремому провадженні, а в межах цивільної справи про поновлення заявника на роботі.

Враховуючи те, що ухвала суду від 09.04.2013 у відповідності до ст. 293 ЦПК України не підлягає оскарженню, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року підлягає закриттю як помилково відкрите.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 скасувати та передати питання про прийняття заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.