406/1417/13 Про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води - 10.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 21.05.2013 року у справі за позовом Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Алчевського районного суду Луганської області від 21 травня 2013 року позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КТП "АТКЕ" (р/р № 2603913423066 АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код 02132266) заборгованість у сумі 13 525,52 грн. та судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 інфляційних нарахувань у розмірі 3462,49 грн. та 3% річних у розмірі 1648,04 грн.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права., а також судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені та досліджені обставини, які мають значення для справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що послуги позивачем фактично надавалися, відповідач не відмовлявся від отримання послуг, проте плату за отримані послуги не вносить, а тому суд вірно стягнув з відповідача заборгованість за отримані послуги.

Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють

Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами укладено договір в усній формі про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої, зокрема, про факт існування між сторонами договірних зобов`язань, а також про згоду сторін на укладення договору свідчать вчинювані сторонами дії, а саме: надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води виконавцем послуг та фактичне отримання їх споживачем -відповідачем.

Судом встановлені наступні обставини: ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до копії особистого рахунку відповідач з 2008 року жодного разу не сплатив за теплопостачання. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що за цей період відповідач не звертався із заявою до позивача про неналежне теплопостачання у його квартирі.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги акти про відсутність теплопостачання в квартирі АДРЕСА_2, та вказав, що ці обставини не стосуються квартири відповідача, оскільки він мешкає у квартирі № 10.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за період з червня 2008 року по квітень 2013 року складає: у розмірі 13 525,52 грн.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачи письмово відмовлялася від отримання вказаних послуг.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що послуги позивачем фактично надавалися; відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України будь-яких доказів щодо неотримання їх відповідачами останні не наддали, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що за відсутності між виконавцем та споживачем письмового договору, але за наявності фактичного виконання сторонами істотних умов договору (надання послуг з теплопостачання та їх оплата), відповідно до ст. 638 ЦК України такий договір між сторонами є укладеним.

За таких обставинах, не приймається до уваги доводи апеляційної скарги про те, що через відсутність письмового договору не може бути проведене нарахування за комунальні послуги.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що позивач не мав права збільшити свої позовні вимоги під час розгляду справи про стягнення заборгованості за лютий, березень та квітень 2013 року, оскільки вони не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Також не обґрунтовано посилання апелянта на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України та підстав щодо її повернення у суду першої інстанції не було.

Не заслуговують на увагу твердження апеллянта про те, що суд першої інстанції необгрунтоване не застосував строк позовної давності за наступне.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до суду з різноманитними заявами, однак ні в жодної з них не просив застосувати строк позовної давності (а.с.19,24,70), а тому суд першої інстанції обгрунтовано не застосував строк позовної давності до виниклих правовідносин.

Безпідставними є й інші доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України судова колегія,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Алчевського районного суду Луганської області від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.