ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №2а-12468/10/1370

адміністративне провадження №К/9901/55256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (суддя - Хома О.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (судді - Рибачук А.І., Багрій В.М., Кушнерик М.П.) у справі №2а-12468/10/1370 за позовом Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі), в якому просила стягнути з позивача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 21 510,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (1963-12) (в редакції на час спірних правовідносин, далі - Закон №1963-XII (1963-12) ) при здійсненні первинної реєстрації транспортного засобу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №9/2074 від 31 серпня 2010 року на ім`я позивача у справі 09 жовтня 2009 року здійснено реєстрацію автомобілів НОМЕР_1, 2000 року випуску. Згідно з Розрахунком суми податку з власників транспортних засобів, сума податку, що підлягає сплаті становить 21 510, 00 гривень. Податковим органом направлено відповідачу повідомлення від 04 жовтня 2010 року №26648/10/17-114/3930 із запрошенням з'явитись до інспекції з метою підтвердження факту сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Відповідно до листа позивача від 20 жовтня 2010 року №28470/9/19/023/1316 сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (з громадян), що підлягала сплаті відповідачем до бюджету становить 21 510, 00 гривень. Окрім того судами встановлено, що податковий орган не визначав відповідачу податкове зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Доводами касаційної скарги позивач визначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, при цьому посилається на те, що відповідачем у справі не представлено докази сплати податку з власників транспортних засобів, а відповідно відсутні докази виконання покладеного на нього обов'язку зі сплати податку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Законом №1963-XII (1963-12) встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Частина 1 статті 5 Закону № 1963-XII встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні.

Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до підпункту 1.2 стаття 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений статтею 5 цього Закону.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Виходячи з вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що законодавство зобов'язує податковий орган з метою узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, приймати податкові повідомлення. Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом.

Суд визнає, що суди попередніх інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі №2а-12468/10/1370 залишити без змін.

Пoстанoва набирає законної сили з дати її прийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер