Справа № 22ц-775/4807/13 

Головуючий 1 інстанції Медінцева Н.М.

Категорія 20 Доповідач Кішкіна І.В.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Осипчук О.В., Кішкіної І.В.,

при секретарях Козаку І.С., Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди,

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 29 червня 2011 року між нею та ОСОБА_2 в приміщенні агентства нерухомості "Реал" було складено договір завдатку, завірений печаткою ріелтора ОСОБА_3, за яким відповідачка продавала їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, видавши себе за власника вказаної квартири, отримала завдаток в сумі 300 доларів США, була досягнута домовленість про вартість продажу квартири в сумі 7000 доларів США. 15 липня 2011 року при складанні договору купівлі-продажу зазначеної квартири виявилось, що відповідачці не належить вказана квартира, власницею є ОСОБА_4 Оскільки відповідачка обдурила її щодо права власності квартири, вона зазнала моральних страждань, тому просить стягнути з відповідачки завдаток та додатково суму у розмірі завдатку 600 доларів США, що за офіційним курсом долара складає 4795,80 грн., 3% річних в сумі 287,70 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачка обдурила її відносно власності щодо квартири, вона повинна повернути сплачений завдаток та відшкодувати шкоду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ніякого порушення або неналежного виконання зобов'язання боржника чи кредитора в даному випадку не сталося, тому правового наслідку втрати завдатку, або його повернення, та додаткової сплати боржникові в розмірі завдатку чи його вартості не сталося, факт незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 в сумі 300 доларів США та факт існування фізичних, душевних та психологічних страждань, спричинених ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює.

Статтею 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Наявний в матеріалах справи договір завдатку від 29 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в приміщенні агентства нерухомості "Реал", завірений печаткою ріелтора ОСОБА_3, за яким відповідачка продавала позивачці квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та отримала завдаток в сумі 300 доларів США, не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладання договору купівлі-продажу.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2011 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 300 доларів США в рахунок придбання у неї квартири за вищевказаною адресою, що підтверджується договором (а.с.6). В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка не заперечувала того, що вона отримала вказані кошти.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу зазначеної квартири у встановленому законом порядку було укладено 15 липня 2011 року, але між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4, якій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради 14 грудня 2001 року, належала вказана квартира.

Оскільки сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, але вказані сторони його не оформили, оскільки одна із сторін ОСОБА_2 не є власником квартири, то передана в рахунок виконання договору сума визнається авансом і повертається в тому розмірі, в якому вона надавалася, тобто в сумі 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 04 липня 2013 року гривні щодо 100 доларів США складає 3 х 799,3 = 2397,90 грн..

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних стягуються станом в межах позовних вимог та складатимуть з розрахунку 2397,90 грн. х 3% : 365 дня х 2 роки = 143,87 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Надані відповідачкою суду докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, не вказують на наявність у неї на час отримання 300 доларів США у встановленому законом порядку підстав від імені власниці квартири ОСОБА_4 вчиняти дії щодо продажу належної останньої квартири та інших дій, пов'язаних з купівлею-продажем, як то отримання завдатку чи авансу від позивачки, а також передачу отриманих коштів від позиваки власнику квартири, а тому суд не приймає до уваги вказані заперечення ОСОБА_2 проти позову.

Апеляційний суд також не приймає до уваги ухвалені рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2012 року та апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2012 року, на які посилається відповідачка ОСОБА_2 як на заперечення проти позову, оскільки ці рішення стосуються правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, оскільки законом не передбачено відшкодування моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, то за таких обставин вимоги позички про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тож, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачки та стягнення з відповідачки 2397 грн. 90 коп. з урахуванням 3% річних в сумі 143 грн. 87 коп., тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивачки підлягають також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі є також судовий в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314- 316 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2397 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 143 грн. 87 коп., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн., всього 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість ) грн.37 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.