344/761/13-ц Про стягнення коштів за невиконаним договором на виготовлення поліграфічної продукції - 04.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до видавничо-поліграфічного приватного підприємства "Тіповіт" про стягнення коштів за невиконаним договором від 06 квітня 2012 року та моральної шкоди, з апеляційними скаргами ОСОБА_2 та директора видавничо-поліграфічного приватного підприємства "Тіповіт" на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2013 року,-

У січні 2013 року із зазначеним позовом в суд звернулася ОСОБА_2, щоб ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за невиконаним договором на виготовлення поліграфічної продукції від 06 квітня 2012 року в розмірі 6000 гривень та моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідач до цього часу не виконав умови укладеного між ними договору від 06 квітня 2012 року на виготовлення поліграфічної продукції з терміном закінчення його дії 06 липня 2012 року. Відповідач не дотримався строків виготовлення продукції, надав книжкову продукцію у кількості 10 примірників незадовільної якості, чим порушив умови договору. Термін дії договору закінчився, поліграфічна продукція ПП "Тіповіт" не виготовлена та якісно виготовленою не буде, оскільки відповідач не володіє комплексом поліграфічного обладнання.

Оскільки ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, відповідач зобов'язання за договором не виконав, позивач має право на повернення сплачених ним грошових коштів за невиконання договору.

Через невиконання зобов'язання та порушення її авторських прав їй заподіяно моральну шкоду, тому просила стягнути 30 000 гривень .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з видавничо-поліграфічного ПП "Тіповіт" на користь ОСОБА_2 2000 гривень сплачених за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 06 квітня 2012 року та 2000 гривень моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його змінити тільки в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 гривень та ухвалити нове, стягнути з виробничо-поліграфічного ПП "Тіповіт" на її користь моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.

Апелянт в скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, судом неповно з'ясовано всі обставини справи. Суд помилково вважав встановленою відсутність сплати позивачем коштів в розмірі 4000 гривень за договором, оскільки перевіркою управління податкового контролю ДПІ в м. Івано-Франківську встановлено сплату цих коштів за видавничою угодою, а тому директором ПП "Тіповіт" було безпідставно отримано від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 гривень, які підлягають поверненню.

Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідача їй заподіяно значної моральної шкоди, оскільки книжкова продукція відповідачем не може бути виготовленою у зв'язку з відсутністю належного устаткування. Такі дії змусили звертатися до інших поліграфічних видавництв, що збільшило її витрати та викликало емоційні перенапруження. Внаслідок невиконання договору було порушено домовленості апелянта про проведення презентації книги в м. Києві та Одесі, знизився її авторитет як автора збірок. Через такі дії відповідача апелянт перебуває у постійному пригніченому стані, тому вважає, що моральна шкода повинна бути оцінена у 30 000 гривень .

Судом не враховано, що незаконними та протиправними діями було порушене її авторське право.

Представник видавничо-поліграфічного ПП "Тіповіт" в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В скарзі представник апелянта зазначає, що рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а також умов договору.

ОСОБА_2 уклавши договір виступила замовником продукції і взяла на себе фінансові зобов'язання оплатити вартість послуг у розмірі 23 870 гривень по випуску книжкового проекту "Умовний спосіб" і згідно п. 3.2. договору замовник проводить 70% оплату в термін за 30 днів до моменту отримання книжкової продукції.

ОСОБА_2 порушила умови договору, оскільки до 06 червня 2012 року повинна була сплатити з врахуванням вже сплачених 6000 гривень 10 709 гривень. Оскільки ОСОБА_2 не виконала взятих на себе фінансових зобов'язань, це стало причиною невиконання договору.

Посилання суду на лист управління податкового контролю ДПІ в м. Івано-Франківську щодо перевірки сплати коштів в розмірі 2000 гривень є необґрунтованим: 2000 гривень сплачені позивачем за іншим договором від 01 грудня 2011 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером №2 від 13 лютого 2012 року, отже, наведене свідчить про законність отримання і використання коштів та їх оприбуткування.

Висновки суду, що доводи представників відповідача щодо неналежної оплати за договором та неякісного редагування позивачем книг при підготовці до друку не підтверджено доказами спростовується неналежною оплатою за договором та неякісне редагування нею книг при підготовці до друку. У позивача відсутні підтверджуючі документів про оплату 70% послуг на виконання умов договору.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, яка вимоги своєї скарги підтримала, а скаргу представника відповідача не визнала, представників відповідача, які вимоги своєї скарги підтримали, а скаргу позивача не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги слід відхилити.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення права позивача на повернення коштів в розмірі 2000 гривень, які нею сплачені за не отримані за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 06 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року між видавничо-поліграфічним ПП "Тіповіт" та ОСОБА_2 було укладено видавничу угоду, предметом якої є літературний текст "Умовний спосіб" (збірка прози і поезії) та 06 квітня 2012 року укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції, на суму 23 870 гривень і з закінченням терміну його дії 06 липня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається на а.с. 99 видатковий касовий ордер про отримання 25 січня 2012 року ПП "Тіповіт" від ОСОБА_2 4000 гривень згідно видавничої угоди, та на а.с. 100 від 13 лютого 2012 року видатковий касовий ордер на суму 2000 гривень як аванс за видання книги.

Представники видавничо-поліграфічного ПП "Тіповіт" в суді першої інстанції та в апеляційному суді не заперечували, що сплачені позивачкою 2000 гривень до укладення договору на виготовлення поліграфічної продукції були зараховані на виконання договору від 6 квітня 2012 року. Тому є необґрунтованими доводи представників апелянта в скарзі, що 2000 гривень були сплачені на виконання договору на видавничу угоду від 1 грудня 2011 року.

Представники видавництва жодним чином не спростували доводи позивача, що виготовлені 10 сигнальних примірників книги були відповідної якості.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про видавничу справу", виготовлювач видавничої продукції несе відповідальність згідно із законодавством перед замовником за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у загальному тиражі державних і міжнародних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.

Права та обов'язки виконавця у відносинах з автором твору визначається законодавством з питань про інтелектуальну власність, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення на користь позивачки моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснення державної наукової установи (книжкова палата України ім.. Івана Федорова) зазначено ряд недоліків відповідача при виконанні договору про виготовлення поліграфічної продукції на замовлення позивачки і зазначені порушення допущені видавцем не відповідають нормам законодавства про авторське право.

У зазначеному роз'ясненні викладено перелік помилок у вихідних відомостях видань випущених видавництвом на замовлення позивачки (в.с.113-117).

Суд першої інстанції правильно встановив причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями заподіювача шкоди щодо невиконання договору та порушення права інтелектуальної власності, з врахуванням вимог розумності, справедливості та співмірності матеріальних збитків із завданою моральною шкодою, визначив право ОСОБА_2 на відшкодування в розмірі 2000 гривень.

Розмір морального відшкодування суд першої інстанції правильно визначив залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача та з врахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Доводи представника видавничо-поліграфічного ПП "Тіповіт" щодо невиконання договору через відсутність проплати зі сторони замовника виготовлюваної продукції є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно встановив, що спір за виконання договору на виготовлення поліграфічної продукції між сторонами виник не у зв'язку з оплатою послуг, а у зв'язку з неякісним виготовленням продукції на замовлення ОСОБА_2 та порушення її авторського права. ПП "Тіповіт" жодного разу не зверталося до позивача ОСОБА_2 з приводу невиконання умов оплати за надані послуги, а навпаки, відповідно до матеріалів справи, створювало умови для надання спонсорської допомоги за видання книжкового твору.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильно встановлено фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та директора видавничо-поліграфічного приватного підприємства "Тіповіт" відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.