707/4656/2012 Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - 04.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі -ПАТ "КБ "Надра") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що він працював на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра". 11 квітня 2012 року відповідач отримав написану ним заяву від 04 квітня 2012 року про звільнення за власним бажанням. 23 квітня 2012 року позивач отримав трудову книжку, в якій був вчинений запис про його звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №146-п від 04.04.2012 року.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки його заяву про звільнення відповідач отримав 11 квітня 2012 року, а згідно запису у трудовій книжці його було звільнено 04.02.2012 року наказом № 146-п від 04.04.2012 року.

Крім того, позивач зазначає, що з 03 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року він перебував на лікарняному, листок непрацездатності відповідач отримав 23.04.2012 року. Після виходу 23 квітня 2012 року на роботу, позивач не вимагав розірвання трудової угоди за раніше поданою заявою, однак відповідачем не було надано позивачу можливості відпрацювати два тижні, відповідно до положень ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив поновити його на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра" з моменту звільнення. Стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача внести запис у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі.

рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09 липня 2012 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора відділення Ужгородського регіонального відділення управління ПАТ "КБ "Надра" з 04 квітня 2012 року.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2012 року по 08 липня 2012 року включно в розмірі 31727 грн. 27 коп.Зобов'язано ПАТ "КБ "Надра" внести запис у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі ОСОБА_1

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Вирішено питання судових витрат.

рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2012 року рішення Мукачівського міькрайонного суду від 09 липня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2012 року по 09 липня 2012 року в розмірі 24439 грн. 71 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У травні 2013 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 126 511,44 грн. на підставі ч.2 ст. 235 КЗпП України та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 127 949,07 грн. на підставі ст. 117 КЗпП України \а.с.131-132\.

рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 травня 2013 року, яке є предметом даного апеляційного розгляду \а.с.154-156\, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_1 16 772, 35 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без прибуткового податку та інших відрахувань. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь держави 229,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у визнанні наказу незаконним, відмови у внесенні в трудову книжку відповідного запису та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Вказує на те, воно прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права і не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що під час звільнення він знаходився на лікарняному, його заяву про звільнення за власним бажанням відповідач отримав лише

11 квітня 2012 року, а від так його позбавили права на відкликання заяви про звільнення, яку він мав намір подати. Крім того, позивач вважає, що його не могли звільнити днем 04 квітня 2012 року, оскільки заяву на звільнення відповідач отримав лише 11 квітня 2012 року, а запис у трудовій книжці містить не вірну дату звільнення - 04.02.2012 року.

ОСОБА_1 також зазначає, що 19.07.2012 року він влаштувався на інше підприємство і подальша робота в ПАТ "КБ "Надра" для нього є неможлива. Тому суд першої інстанції, як на його думку, мав зобов'язати відповідача внести запис у трудову книжку про його звільнення днем 19.07.2012 р. та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2012 року по 19.07.2012 року, тобто за 69 робочих днів в розмірі 33 065 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив оскаржуване рішення частково скасувати, визнати наказ № 146-п від 04.04.2012 року незаконним; змінити формулювання звільнення по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 19.07.2012 року; зобов'язавши відповідача внести відповідний запис у трудову книжку та стягнути середньомісячний заробіток в розмірі 33 065,49 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ "КБ "Надра" просить рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку за 35 днів у період з 23.04.2012 року по 13.06.2012 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цих вимог. Вказує на те, що суд не врахував вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" (2240-14) . Згідно вказаного закону ПАТ "КБ "Надра" мав здійснити оплату лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, при цьому документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти днів і згідно ч.2 ст.52 вказаного Закону виплачуються у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Зазначає, що відповідачем листок непрацездатності був пред'явлений 23.04.2012 року, розглянутий у встановлений законом 10-денний строк, тобто до 04 травня 2012 року та оплачений у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати-31.05.2012 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_1- відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №638-п від 17.12.2010 року з 20 грудня 2010 року був прийнятий на роботу на посаду в.о. директора філії ВАТ КБ "Надра" з строком випробування до 20.03.2011 року (а.с.73).

03.04.2013 року по 20.04.2012 року позивач хворів, що стверджується листком непрацездатності серії АВФ №495378 від 03.04.2012 року, до роботи мав приступити 21.04.2012 року (день тижня-субота), тобто фактично-23.04.2012 року (а.с.7).

04.04.2012 року позивач подав на ім"я голови правління Банку заяву про звільнення його з посади директора відділення Ужгородського регіонального управління Банку за власним бажанням із проханням провести розрахунок та переказавши розрахункові гроші на зазначений ним у заяві картковий рахунок, надіслати йому поштою трудову книжку та наказ про звільнення на домашню адресу (а.с.4).

Наказом відповідача від 04.04.2012 року №146-п ОСОБА_1 звільнено з займаної посади директора Філії ПАТ "КБ "Надра" 04.04.2012 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.74), а на його робоче місце прийнято іншого працівника, тобто день виходу позивача після лікарняного на роботу, його робоче місце не було вільним.

Дану обставину у суді апеляційної інстанції підтвердив представник відповідача.

Після звільнення 23.04.2012 року позивач засобами поштового зв'язку отримав трудову книжку, що в апеляційному суді не заперечується сторонами по справі.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов правильного висновку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання наказу незаконним, у внесенні у трудову книжку запису про скасування наказу та стягненні середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем двотижневого строку після подання заяви про звільнення за власним бажанням, то такі є безпідставним, оскільки встановлення такого строку є правом роботодавця, а не його обов'язком.

Такого ж висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 03.04.2013 року, яка постановлена за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09.07.2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 05.12.2012 року по даній справі.

Що стосується посилань позивача на те, що наказом № 146-п від 04 квітня 2012 року відповідач не мав можливості його звільнити, оскільки заяву про звільнення відповідач отримав лише 11 квітня 2012 року, то ці доводи суд першої інстанції перевіряв та обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки заяву на звільнення позивач подав саме 04 квітня 2012 р., що стверджується наявною у справі фотокопією заяви \а.с.113\.

Що стосується поштового штемпеля з відміткою про вручення поштового відправлення (заяви позивача на звільнення) днем 11.04.2012 р. \а.с.5\, то ця обставина не є правовою підставою для скасування наказу про звільнення, оскільки на той час позивач вже був звільнений, а нової заяви про відкликання заяви про звільнення роботодавцю він не подавав.

З матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача було проведено на підставі його заяви, яка відповідно до пояснень представника відповідача була доведена до відома керівництва головного офісу електронною поштою, що не суперечить трудовому законодавству.

Що стосується посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що запис у його трудовій книжці ( графа 2 число, місяць рік) містить не вірну дату звільнення - 04.02.2012 року в той час, як у графі 4 трудової книжки ( розділ на підставі чого внесено запис) правильно записано, що звільнення відбулось на підставі наказу № 146-п від 04.04.2012 року \а.с.6\, то це є підставною для виправлення механічної помилки (описки) самим відповідачем, а в разі спору таке питання може бути вирішено судом шляхом пред'явлення позову.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "КБ "Надра" середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявленої ним 22 травня 2013 року \а.с.131-132\, то з цього приводу колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 поданої до суду 03 травня 2012 року, то ним на вирішення суду ставились 4 питання: 1) поновлення на посаді директора; 2) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 3) внесення запису у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі; 4) допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та у частині стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць. \а.с.1-3\.

Саме по цих позовних вимогах ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07 травня 2012 року відкрито провадження у справі \а.с.9\

При ухваленні судових рішень 09 липня 2012 р. \а.с. 35-37\, 05 грудня 2012 року \а.с.89-92\, 03 квітня 2013 року \а.с. 122-123\, суд інших позовних вимог крім тих, які були заявлені позивачем у позовній заяві не вирішував.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій на вирішення суду поставив 2 питання: 1) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 126511,44 грн., згідно положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України; 2) стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з ним в сумі 127949,07 грн., згідно положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, відповідно до наведених ним нових розрахунків за 264 днів вимушеного прогулу \а.с.131-132\.

З цього приводу колегія суддів встановила наступне.

Згідно положень ч.2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов"язків, зазначених у ст.27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, або відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет позову або підставу позову.

У поданій в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України ( пункт 2 заяви від 22.05.2013 р.) позивач на вирішення суду поставив нову вимогу - про виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, в тому числі і лікарняних, з підстав передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Проте, апеляційним судом встановлено, що вимога про відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні в порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивачем на вирішення суду в позовній заяві не ставилась \а.с.1-3\.

Така вимога є самостійною позовною вимогою та повинна заявлятись стороною в порядку ст.ст. 118 - 120 ЦПК України, шляхом пред'явлення позову.

За таких обставин, суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача 16772,35 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Безпідставним є доводи позивача і про порушення відповідачем положень ч.2 ст. 235 КЗпП України, оскільки підстав для поновлення позивача на роботі та зміни формулювання причин звільнення матеріали справи не містять, а апеляційним судом таких доказів при розгляді справи не добуто.

Матеріалами справи стверджено, що позивачу нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7469,88 грн. та виплачено її з урахуванням утримань у розмірі 7349,92 грн. 13 квітня 2012 року (а.с.76, 82).

Крім того, позивачу проведено нарахування оплати тимчасової втрати непрацездатності за рахунок підприємства в розмірі 901,28 грн. та виплачено її з урахуванням утримань 31 травня 2012 року, а також проведено нарахування та оплату тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 4277,88 гривень та виплачено її з урахуванням утримань 13 червня 2012 року (а.с.83,84).

Відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасові непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 на час подання листка непрацездатності вважався застрахованою особою, на ПАТ "КБ "Надра" був покладений обов'язок оплатити лише перші п'ять днів тимчасової непрацездатності цього працівника.

Обов"язок оплати всіх подальших днів тимчасової непрацездатності несе Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вимоги до якого позивачем не заявлялися.

Листок непрацездатності відповідачем був отриманий 23.04.2012 року, а перерахунок зроблений 31.05.2012 року, що не заперечується сторонами.

Частиною 1 статті 52 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визначено, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Згідно ч.2 ст.52 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам, зазначеним в ч.1 ст.6 цього Закону-у найближчий після призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не являється заробітною платою працівника, оскільки заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Відповідач отримав листок непрацездатності ОСОБА_1 23 квітня 2012 року і, згідно вказаного Закону, розглянув його у визначений цим Законом термін, та вчасно -31 травня 2012 року, тобто в день установлений для виплати працівникам банку заробітної плати оплатив його ОСОБА_1

Отже, вимоги позивача на які він посилався у позовній заяві є недоведеними, тому у задоволенні його апеляційної скарги слід відмовити.

Вимоги відповідача в частині зміни рішення суду є доведеними, тому його апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 16772 грн. 35 коп. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільнені без прибуткового податку та інших відрахувань слід скасувати та відмовити позивачу у задоволенні цих вимог.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до положень п.4.ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 -відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"- задовольнити.

рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 травня 2013 року в частині

стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на корить ОСОБА_1 16772,35 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без прибуткового податку та інших відрахувань скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позивачу ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог відмовити.