Справа № 532/730/13

Номер провадження 22-ц/786/2349/2013

Головуючий у 1-й інстанції Голубенко В.Л.

Доповідач Карнаух П. М.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут"

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ "Здобуток" правонаступником якого є в Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", зареєстрований в Кобеляцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 14.12.2010 року за № 041055701371.

Стягнуто з ТОВ АФ "Добробут" на користь ОСОБА_2 114,70 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ "Добробут" просить рішення місцевого суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі. Посилається на те, що судом не прийнято до уваги обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,88 га, яка розташована на території Бутенківської сільської ради та передана йому для ведення сільськогосподарського товарного виробництва.

01 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Здобуток", правонаступником якого є ТОВ Агрофірма "Добробут", укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років, який зареєстрований у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 14 грудня 2010 року за № 041055701371.

01 квітня 2008 року згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, належна позивачу земельна ділянка була передана орендарю СТОВ "Здобуток".

Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав, визначених статтею 15 ЗУ "Про оренду землі", для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, виходячи з наступного.

Частиною ч. 2 ст. 792 ЦК України закріплено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Аналогічна норма міститься в ч. 8 ст. 93 ЗК України. Тобто, ці норми за своєю природою є відсильними. Правовідносини, які виникають з приводу оренди земельних ділянок врегульовані ЗУ "Про оренду землі" (161-14) , норми якого є спеціальними. В даному випадку виступає конкуренція норм законодавства, внаслідок чого застосуванню підлягають спеціальні норми.

Обов'язок здійснення державної реєстрації договору оренди покладений на орендаря (ст. 25 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України " Про оренду землі", що діяв як на момент підписання договору так і на час його реєстрації, та вимог ст. 640 ч. 3 ЦК України договір оренди вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений сторонами 01 квітня 2008 року, був зареєстрований в Кобеляцькому районному відділі Полтавської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 14 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на 30 березня 2007 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частину 1 статті 15 ЗУ "Про оренду землі" доповнено абзацом дванадцятим - "умова передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки" згідно із ЗУ від 16.09.2008р. № 509-VI.

Спірний договір оренди землі є укладеним та набирав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 14 грудня 2010 року, на вказану дату діяла редакція ст. 15 Закону України "Про оренду землі", до якої в якості обов'язкової умови вже було віднесено й умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За обставин, викладених вище, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про відсутність підстав включення до договору умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, так як на момент підписання договору обов'язковість наявності такої умови не було передбачено законом.

Доводи апелянта, що умови збереження визначені п. 17 Договору не відповідають дійсності, оскільки вказаним пунктом визначені загальні обов'язки орендаря щодо дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, при цьому відсутня конкретизація дій орендаря щодо умов збереження стану об'єкта оренди.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про відсутність в договорі оренди визначених умов щодо збереження стану об'єкта та передачі земельної ділянки в заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою статті 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема умов збереження стану об'єкта оренди (абзац 6) та умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (абзац 12), є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах ВСУ від 18 липня 2012 року по справі № 6-77цс12 та від 04 квітня 2012 року по справі № 6-21цс12.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції вірно здійснив тлумачення норм чинного законодавства та в межах наданих сторонами доказів прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає. Апелянтом тлумачення норм чинного законодавства проведено без повного та системного аналізу, що призвело до невірного їх розуміння.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" - відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.