Справа № 22 -ц/796/ 7419/2013 р. 

Головуючий у 1 інстанції: Бірса О.В.

Доповідач: Котула Л.Г.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі Чайці І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", третя особа, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант- Система" про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", третя особа, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант- Система" про відшкодування шкоди в порядку регрессу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьПублічного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"в рахунок відшкодування страхових виплат в порядку регресу суму в розмірі 20680 грн.97 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 206 грн. 80 коп., а всього 20886 грн.80 коп.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ " ПРОСТО-страхування" в рахунок відшкодування страхових виплат в порядку регресу 20 680 грн. 97 коп. та сплаченого судового збору скасувати та відмовити у цій частині у задоволені позову.

Рішення в частині відмови у задоволені решти позовних вимог не оскаржувалося.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представника позивача Осадчого А.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування страхових виплат 20 680 грн. 97 коп., перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року на мосту Патона в м. Києві за участю автомобіля "Хонда" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуваннямОСОБА_1 і автомобіля "Рено" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, сталася ДТП унаслідок порушення ОСОБА_1 п.13.1,12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Зазначені обставини підтверджуються постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2008 року ( а.с.10)

03 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів № 136937, предметом, якого є страхування транспортного засобу "Рено Кліо".( а.с.88).

Згідно звіту №2132 про незалежну оцінку матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля " Рено Кліо" реєстраційний номер НОМЕР_2, який був здійсненний на підставі договору укладеного між ТОВ " Експерно-асистуюча компанія "Легіон" та ЗАТ " ПРОСТО-страхування" матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля " Рено Кліо" на 28 жовтня 2008 року становив 48 728,44 грн. ( а.с.11-44).

Позивач відповідно до умов договору страхування укладеного з ОСОБА_7 виплатив останній страхове відшкодування в сумі 45 670,00 грн. ( а.с.87)

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України " Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961- IV " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 названого Закону встановлено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "Хонда" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 за шкоду, завдану третім особам, була застрахована в ВАТ " СК "Орадон" на підставі страхового поліса № ВА/ 0665525 від 15.11.2007 року(а.с.72)

За умовами цього договору ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 25 500 грн. за мінусом франшизи 510,10 грн., тобто страхова компанія зобов'язувалася виплати заподіяну третій особі шкоду в сумі 24900,00 грн.

Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою( страховим відшкодуванням).

В уточненій позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ " ПРОСТО-страхування" затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 20 680,00 грн. та з ПАТ " Страхова компанія " Універсальна" - 24 990,00 грн. і судовий збір відповідно 206,80 грн. і 249,90 грн.( а.с.166)

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав доказу в підтвердження страхового відшкодування ОСОБА_7, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 10 листопада 2008 року, яке виконано " Райффайзен Банк Аваль" 11.11.2008 року( а.с.87).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.