Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді: Пащенко Л.В.

суддів: Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.

при секретарі Друпповій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

У липні 2012 р позивачка звернулась з зазначеним позовом до суду, на обґрунтування якого вказала, що з відповідача на утримання двох дітей стягнуті аліменти в розмірі 1\3 частини його заробітку на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2001 року, а з 22 червня 2009 року на підставі рішення Артемівського міського суду м.Луганська зменшено розмір аліментів до 1\6 частини усіх видів заробітку відповідача. Із постанови про закінчення виконавчого провадження відділу виконавчої державної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції від 16.03.2012 року їй стало відомо, що заборгованість відповідача по аліментам станом на 08.02.2012 року складає 6334.31 грн. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по аліментам та пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з березня 2009 р. по липень 2012 р. на суму 6278.41 грн.

рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, з відповідача на її користь стягнуто заборгованість по аліментам в сумі 6334 грн. 31 коп. та неустойка (пеня) у розмірі 1900 грн.

Не погодившись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважаючи рішення незаконним і необґрунтованим, просив його скасувати та ухвалити нове, оскільки вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, дав невірну оцінку обставинам та доказам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судновому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року (v0003700-06) , передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 Сімейного кодексу України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Таким чином, фактично вказаною нормою права закріплено відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів, і зі змісту цієї норми випливає, що визнання боржником наявності заборгованості зі сплати аліментів є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов'язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

При цьому, передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість творилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилося стягнення аліментів. Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватися з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Як вбачається із матеріалів справи, з відповідача на користь позивача на утримання дітей : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі виконавчого листа від 27.03.2001 року, виданого Чугуївським міським судом Харьковської області були стягнуті аліменти у розмірі 1\3 частки з усіх видів доходу (заробітку) до повноліття дітей.

рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 22 червня 2009 року зменшено розмір аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1\6 частини усіх видів його заробітку,але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановлено для дитини відповідного віку, починаючи з 10.11.2008 року та до повноліття дитини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у відповідача заборгованості по аліментам на підставі довідки відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 16.03.2012 року, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 08.02.2012 року складає 6334.31 грн.(а.с.8-9).

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду.

Відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, періодично сплачував аліменти протягом 2008-2012 року, що не спростовується наданими доказами.

Однак, судом не біло враховано, що відповідно до наданих відповідачем квитанцій та наданої позивачкою виписки з банківського рахунку за період з 20.09.09 року по 25.09.2012 року (а.с.59) відповідачем, крім зазначених в довідці ВДВС було сплачено в березні 2009 року 700 грн., в квітні 2009 року 1400 грн., в липні 2009 року 1000 грн., в серпні та вересні 2009 року по 400 грн., в жовтні, листопаді, грудні 2009 року по 200 грн., в лютому 2010 року 400 грн., в жовтні 2010 року 200 грн., в жовтні, листопаді, грудні 2011 року, в січні та лютому 2012 року по 350 грн.

Таким чином, судова колегія, приходить до висновку, що оскільки відповідно до довідки ВДВС боржник ОСОБА_1 за період з серпня 2008 року по 08.02.2012 року повинен був сплатити аліменти на суму 16 144.31 грн., а сплатив 16 660 грн. (з урахуванням зазначених в довідці на квитанціях сумах), що перевищує суму аліментів, то заборгованість у відповідача по аліментам відсутня.

Також позивачка просила суд стягнути з відповідача пеню за прострочення аліментів з березня 2009 року по липень 2012 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені, прийшов до висновку про наявність вини відповідача в несплаті аліментів.

Однак, судова колегія з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до довідки відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області станом на березень 2009 року відповідач повинен був сплатити аліменти в сумі 3 230.82 грн., а відповідно до наданих квитанцій та зазначених в довідці сум сплатив 6960 грн. Таким чином, переплата по аліментам станом на 1 березня 2009 року становила 3 729.18 грн., що було підставою для зменшення розміру щомісячних платежів в подальшому.

Згідно ж положень ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Отже, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів як відсутня і вина у сплаті аліментів щомісяця в сумі меншій ніж нарахованій державним виконавцем.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 309 ЦПК України,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.