427/1755/13-ц - 05.06.2013 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 8 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області про визнання акту про нещасний випадок дійсним та зобов'язання надати направлення на проходження МСЕК для проведення огляду,-

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до Відділення виконовчої дирекції Фонду ССНВ України в м.Свердловську Луганської області, обґрунтовуючи його тим, що 27 лютого 1982 року о 12 год. під час роботи, в якості прохідника на підземних роботах, у старательскій артілі №3 на Жалимбетському центральному руднику "Каззолото" з ним стався нещасний випадок, про що 29 лютого 1982 року був складений акт за формою Н-1. Однак він тривалий час з приводу цього нещасного випадку нікуди не звертався і продовжував працювати, але вже на інших підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах праці, а 27.03.2012 року він звернувся до з відповідною заявою до відповідача, який відмовив йому у прийнятті документів, з посиланням на те, що йому необхідно пройти огляд МСЕК та надати акт про нещасний випадок за встановленою формою. Проте звернутись на теперішній час до роботодавця або профспілкового органу підприємства, на якому він отримав травму, неможливо, оскільки зазначене підприємство вже ліквідоване і жодних документів, окрім копії акту по формі Н-1, яка є у нього, не збереглось.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд визнати акт за формою Н-1 №8 від 29 лютого 1982 року про нещасний випадок на виробництві, який стався з ним 27 лютого 1982 року на Жалимбетському центральному руднику "Каззолото" дійсним та зобов'язати відповідача прийняти зазначений акт для розгляду справ про страхові випадки і видати йому направлення для проходження огляду МСЕК для встановлення ступеню втрати працездатності.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 8 травня 2013 року позовні вимоги позивача було задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі, так як вважає його незаконним та необґрунтованим.

Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Згідно до вимогами ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В силу ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності із вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були створені саме такі умови. Надані сторонами докази були досліджені судом і оцінені в їх сукупності і відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Судом встановлено, що позивач починаючи з 15.12.1980 року працював на підземних роботах у старательскій артілі №3 на Жалимбетському центральному руднику "Каззолото". 27 лютого 1982 року о 12 год. під час роботи в якості прохідника з ним стався нещасний випадок, про що був складений акт за №8 по формі Н-1 від 29 лютого 1982 року. Внаслідок цього нещасного випадку позивач отримав травму.

Після отримання травми позивач за відшкодуванням шкоди до підприємства, на якому він працював не звертався, незважаючи на те, що згідно з Правилами "Відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я пов'язаним з їх роботою", затверджених Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР від 22.12.1961 року № 483/25 підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року (1105-14) №1105-Х1V, згідно якого обов'язок про відшкодування шкоди покладається на Фонд соціального страхування.

Відповідно до п.2 вказаного Закону (1105-14) , особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівниками внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з п.1.6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007р. № 24 (z0715-07) справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажання в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.

Внаслідок отриманої ним травми позивач в період з 27 лютого 1982 року по 17 березня 1982 року знаходився на стаціонарному лікуванні, з діагнозом: пошкодження бокових зв`язок лівого колінного суглобу, перелом заднього краю великої берцової кістки в зв`язку з чим його здоров`я погіршилось і він в останній час проходив лікування, а тому вирішив звернутись до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області для отримання одноразової грошової допомоги та щомісячних страхових виплат.

27 березня 2012 року позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, який відмовив йому у прийнятті документів, з посиланням на те, що йому необхідно пройти огляд МСЕК та надати акт про нещасний випадок за встановленою формою, або направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому він отримав травму.

Проте звернутись до роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому він працював, він можливості немає, оскільки травму було отримано ним 31 рік тому, вказане підприємство вже ліквідоване і жодних документів, окрім копії акту по формі Н-1, яку він надав, не збереглось.

Встановити місце знаходження оригіналу вказаного акту не представляється можливим, а надана позивачем копія цього акту, яка міститься в матеріалах справи, посвідчена належним чином.

У відповідності із ст.ст. 3, 13, 35 вищевказаного Закону України від 23.09.1999 року (1105-14) №1105-Х1V, держава гарантує усім застрахованим забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Для розгляду справ про страхові випадки до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

За таких обставин суд першої інстанції, на думку судової колегії, дійшов правильного висновку про те, що нещасний випадок на виробництві стався з позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а тому вказаний акт про нещасний випадок на виробництві, складений відносно позивача на вищевказаному підприємстві, є законним та дійсним, в зв`язку з чим обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданнні обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

При цьому судова колегія приймає до уваги і те, що відповідач фактично не заперечує факт нещасного випадку, який стався з позивачем під час його роботи, а зауважує лише на відсутність належним чином оформлено акту за формою Н-1.

В силу ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав.

Підстав для скасування рішення суду 1-ої інстанції судова колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області відхилити, а рішення Свердловського міського суду Луганської області від 8 травня 2013 року залишити без зміни.