2-1609/2012 Про вселення, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами про визнання ордеру недійсним та виселення - 30.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа : ТОВ "ЖЕК "Будівельник" про вселення; за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК "Будівельник" до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_6 про визнання ордеру недійсним та виселення, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_7, третя особа : ТОВ "ЖЕК "Будівельник" про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі ордеру на житлове приміщення № 600 від 15.06.2008 року, виданого будівельною асоціацією "Облагробуд", він отримав у користування кімнату АДРЕСА_1 та був вселений в неї. Користуючись даною кімнатою, він своєчасно сплачував комунальні послуги. В 2010 році ОСОБА_6 був у службовому відрядженні і тому деякий час не проживав у зазначеній кімнаті № 20-а. Проте, коли позивач повернувся додому, то дізнався, що відповідачка ОСОБА_7 була поселена у кімнату № 20-а, і, в свою чергу, стверджувала, що у зв'язку із відсутністю позивача в кімнаті № 20-а, він втратив право на користування цією житловою площею. В зазначеній кімнаті залишилися особисті речі ОСОБА_6, але відповідачка не надає йому можливості їх забрати. У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Просив суд вселити його в кімнату АДРЕСА_1 та не чинити перешкод в користуванні цим житловим приміщенням.

У липні 2012 року третя особа з самостійними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК "Будівельник" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення в гуртожитку, посилаючись на те, що під час перевірки законності проживання ОСОБА_7 в кімнаті АДРЕСА_1 встановленою, що на підставі ордеру за № 600 від 05.06.2008 року, виданого будівельною асоціацією "Облагробуд", ОСОБА_6 було надано в користування житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1, де він мешкав до серпня 2010 року та своєчасно сплачував всі комунальні послуги. З серпня 2010 року з невідомих підстав до спірної кімнати вселилась ОСОБА_7, яка замінила замки на дверях та категорично відмовляється надавати доступ до помешкання ОСОБА_6 Вважають, що ОСОБА_7 самовільно зайняла та використовує дану кімнату. В зв'язку з викладеним, просили визнати недійсним ордер № 197 від 11.08.2010 року на поселення ОСОБА_10 в кімнату АДРЕСА_1 та виселити її із самовільно зайнятої житлової площі в зазначеній кімнаті.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 та позов третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК "Будівельник" задоволено.

На це рішення ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ТОВ "ЖЕК "Будівельник".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що останній на законних підставах був вселений в гуртожиток, тривалий час проживав у ньому, сплачував комунальні платежі, тобто добросовісно виконував зобов'язання, що випливають із договору найму жилого приміщення.

По справі встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам за № 518 від 27 квітня 1998 року, гуртожиток у АДРЕСА_1 перебував на балансі ЖЕК "Облагробуд".

14 грудня 2010 року ЖЕК "Облагробуд" припинив своє існування та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК" "Будівельник", яке є правонаступником прав та обов'язків підприємства ЖЕК "Облагробуд".

Вищевказаний гуртожиток знаходиться на балансі "ЖЕК" "Будівельник" (а.с. 28).

На підставі ордеру № 600 від 05.06.2008 року, виданого будівельною асоціацією "Облагрбуд" ОСОБА_6 було надано в користування кімнату № 20-а житловою площею в розмірі 6 кв. м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 6). За вказаною адресою позивач був зареєстрований (а.с. 5 зворот).

В 2010 році позивач дізнався, що в наданій йому для проживання кімнаті АДРЕСА_1 проживає відповідачка ОСОБА_7

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 на законних підставах поселився та проживав у спірній кімнаті, де знаходилось його майно та особисті речі. Позивач у встановленому законом порядку не визнаний таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням та з цього приміщення не виселений.

Судом вірно встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_6 був позбавлений права користування кімнатою АДРЕСА_1, а тому підлягає вселенню в неї.

Правильними є також висновки суду про те, що ордер № 197 від 11.08.2010 року, на підставі якого ОСОБА_7 вселилась у кімнату № 20-а слід визнати недійсним, оскільки він не підписаний директором будівельної асоціації "Облагробуд" і в ньому відсутнє посилання на спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкової організації про надання жилої площі в гуртожитку.

З цього приводу як представник ТОВ третьої особи так і відповідачка ОСОБА_7 пояснили, що таке рішення відсутнє, оскільки воно не приймалося.

Статтею 58 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, з поміж іншого, у випадках, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, зокрема коли він виданий на житлове приміщення, право на яке зберігає інший громадянин.

Відповідно до п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208 (208-86-п) - на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Разом з тим, висновки суду щодо достатніх підстав для виселення ОСОБА_7 на підставі ч.3 ст. 116 ЖК України не відповідають фактичним обставинам справи.

Виселення за ч. 3 ст. 116 ЖК України, на яку посилається позивач та на підставі якої суд ухвалив рішення про виселення відповідачки, можливо у разі самоправного вселення осіб в жиле приміщення.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виселення відповідачки зі спірної кімнати, як особи, яка самоправно зайняла жиле приміщення, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи в яких міститься ордер № 197 від 11.08.2010 року, на підставі якого відповідачка була вселена в жилу кімнату № 20-а, зареєстрована в ній та проживає до цього часу, а відтак не є особою яка самоправно зайняла жиле приміщення.

На користь відповідачки ОСОБА_7 про відсутність в її діях ознак самовільного вселення у спірну кімнату свідчить також і видана ТОВ "ЖЕК "Будівельник" довідка № 171 від 11.07.2012 року про її заборгованість по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 21).

Наведене свідчить, що відповідачка вселилася та проживала з 11.08.2010 року у спірній кімнаті з відома адміністрації ЖЕК "Облагробуд", а з 14 грудня 2010 року - з відома адміністрації ТОВ ЖЕК "Будівельник".

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача за вказаних обставин на те, що у відповідачки відсутні будь-які документи на право проживання не є доказом самоправного вселення.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і вимоги про виселення відповідачки з інших підстав позивачем не заявлялися та не вирішувалися судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 116 ЖК України для виселення відповідачки, як такої, що самоправно зайняла жиле приміщення, оскільки факт самоправності вселення не знайшов підтвердження в ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Оскільки позивачем у цій частині позов пред'явлений тільки з підстав ст. 116 ЖК України, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду у цій частині скасувати та відмовити позивачу в зазначеній частині позовних вимог.

При цьому, визнання у даній справі ордеру №197 від 11.08.2010 року недійсним на підставі якого ОСОБА_7 вселилася у спірну кімнату не дає підстав вважати про наявність у діях відповідачки ознак самоправного зайняття цього жилого приміщення в розумінні ст. 116 ЖК України.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.09.2012 року підлягає скасуванню в частині виселення ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення з ухваленням нового про відмову ТОВ "ЖЕК Будівельник" у позовних вимогах до ОСОБА_7 про виселення із спірної кімнати без надання іншого жилого приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України.

В решті, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення.