403/15087/12 Про стягнення страхового відшкодування - 23.05.2013 Прийняття

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" про стягнення страхового відшкодування,-

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ "СК "Брокбізнес" про стягнення страхового відшкодування задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ПАТ "СК "Брокбізнес" на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 31122,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "СК "Брокбізнес" на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 311,22 грн.

В апеляцiйнiй скарзi ПАТ "СК "БРОКБІЗНЕС" ставить питання про скасування рішення суду з тих пiдстав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що 04.06.2009 р. між ЗАТ "СК "Брокбізнес" та Державною податковою адміністрацією України був укладений договір про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування № 029-2, згідно п 7.1 якого, зобов'язання страховика по виплаті страхового відшкодування розповсюджується на страхові випадки, що сталися у проміжок часу з 20 червня 2005 р. до 31 грудня 2009 р. або до повного виконання страховиком вимог п. 3.2.5 договору (а.с 9 - 13).

12 серпня 2010 року між ПАТ "СК "Брокбізнес" та Державною податковою адміністрацією України був укладений аналогічний договір про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування 029-000004, згідно з п. 1.1. якого предметом даного договору є закупівля послуг з обов'язкового соціального страхування (страхування посадових осіб органів державної податкової служби України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 р. № 349 (349-94-п) "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби" (а.с. 14- 15).

Відповідно до п. 2.1 договору. максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його останньою посадою.

П. 2.3.2 договору передбачено, що у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків - розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Також, судом було встановлено, що Державною податковою адміністрацією України щомісячно перераховувались згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, на рахунок ПАТ СК "Брокбізнес" суми для виплати страхових платежів посадовим особам органів Державної податкової служби за період з 21.07.2008 року по 24.03.2010 року (а.с. 16-37).

Відповідно до довідки обласної МСЕК № 3 серії 2-18 АД 006523 від 07. 12.2006 року, ОСОБА_2 було встановлено втрату працездатності на 30% внаслідок захворювання, що сталося під час виконання службових обов'язків (а.с. 42 - 45).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.01.2007 року, виданої ОСОБА_2 утому, що заробітна плата за посадою головного державного податкового ревізора - інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська станом на 14 листопада 2006 року складала 1729,00 грн. (а.с 46).

30.07.2008 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про виплату їй страхової суми у зв*язку з втратою нею працездатності на 30% внаслідок захворювання, що сталося піч час виконання службових обов'язків (а.с. 41).

Листом відповідач повідомив позивача про відмову в виплаті страхового відшкодування.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", ст..ст. 979, 980, 984, 985, 990 ЦК України, правильно виходив з того, що втрата позивачем працездатності в розмірі 30% внаслідок захворювання. що сталося під час виконання службових обов*язків, є страховим випадком, а отже його настання тягне за собою виплату страхового відшкодування розмірі 31122,00 грн. (1729,00 грн. х і 2 місяців х 5 років х 30% втрати працездатності = 31122.00 грн.).

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності його вини у несплаті страхового відшкодування через несплату ДПА України страхових платежів у розмірах, достатніх для проведення виплат - є безпідставними.

Предметом розгляду справи є конкретні правовідносини між позивачем, як застрахованою особою та відповідачем, як страхувальником, та винні дії (бездіяльність) останнього, що призвели до порушення прав позивача.

Заява позивача про виплату страхової суми подана і зареєстрована у серпні 2008 року. У справі містяться платіжні документи про переведення щомісячно на рахунок відповідача страхових платежів для виплати страхових сум посадовим особам органів Державної податкової служби в період з 21.07.2008 року по 24.03.2010 року.

Відповідно до п. 3.2.3. договору про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, укладеного між ДПА України і відповідачем, виплата страхових сум проводиться у семиденний термін з дня одержання усіх необхідних документів застрахованого. Заяву позивача з доданими документами, як зазначалося вище, відповідачу було направлено у серпні 2008 року. Але страхову суму йому не було виплачено ані в семиденний термін, ані протягом наступних двох з половиною років.

Згідно п. 3.2.5. Договору страховик може припинити прийом документів на виплату страхових сум у разі використання сплачених страхових платежів, про що повідомити страхувальника.

Тобто, Договором передбачені відносини сторін у разі якщо коштів Страхувальника недостатньо: припинення прийому документів Страховиком, і, відповідно, поновлення прийому документів у разі надходження від Страхувальника наступних платежів.

Таким чином, договір давав відповідачеві усі можливості для впорядкування страхових виплат.

Отже, у разі нестачі коштів для виплати позивачеві страхового відшкодування, відповідач згідно з п. 3.2.5. Договору мав припинити прийом наступних документів від застрахованих

осіб, але не робив цього, продовжував отримувати від застрахованих осіб заяви, а від Страхувальника кошти (разом з винагородою страховику у розмірі 6% від загальної суми), і на свій розсуд вибірково виплачував страхові суми.

Відповідно до звітів про використання коштів, що знаходяться у матеріалах справи, відповідач регулярно виплачував страхові суми за заявами, поданими пізніше, ніж заява позивача і зареєстрованими у 2008, 2009, 2010 роках, що представник відповідача не заперечував у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Таким чином, недобросовісність страховика по відношенню до позивача полягає у тому, що він, всупереч умовам договору, виконуючи зобов'язання перед іншими застрахованими особами, без будь-яких об'єктивних причин не виконував зобов'язання саме перед позивачем. Наведене вказує на вину відповідача у невиконанні зобов'язань щодо виплати страхової суми саме ОСОБА_2

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -

Апеляцiйну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.