апеляційне провадження 

Головуючий у І інстанції - Лазаренко В.В.

№ 22-ц/796/6502/2013 року 

Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В., Рейнарт І.М.

при секретарі: Іванову Ф.О.

за участю: представника позивача Опанасенко Б.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в порядку регресу.

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 07 квітня 2010 року на перехресті пр-ту. Бажана - Дніпровської набережної у м. Києві, з вини водія ОСОБА_4, яка керувала автомобілем НОМЕР_1 ( належить ОСОБА_2), сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення з автомобілем "Фольксваген", н/з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобіль "Сітроен" було пошкоджено. За заявою ОСОБА_2 від 04.06.2010 року ЗАТ "СК "Український страховий стандарт" йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 558, 03 гривень. Що дає підстави позивачу ставити питання про стягнення з відповідача в порядку регресу сплачених вище коштів, так як у добровільному порядку повернути їх відповідач відмовляється.

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2013 року позов було задоволено.Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" 8 619,76 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу де ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про відмову у задоволенні позову. Вказуючи при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 07 квітня 2010 року об 07 годині, ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Сітроен", номерний знак НОМЕР_3, при виїзді зі шляхопроводу Дніпровська набережна на пр-кт. Бажана у м. Києві, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п.10.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року, ОСОБА_4 було визнано винною в порушенні ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Згідно розрахунку страхового відшкодування від 08 червня 2010 року та акту № 451-326/10 службового розслідування (страховий акт) від 08 червня 2010 року, вартість відновлювального ремонту склала 8 931,56 гривень.

13.10.2010 року на користь ОСОБА_2 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 8558,03 гривни.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, яка її завдала. А так як відповідач є особою винною в заподіянні страхувальнику, як власнику майна, матеріального збитку і її вина в порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , яке призвело до ДТП доведено, а відтак саме завдання механічних ушкоджень застрахованому автомобілю, то вважав що має право вимоги до особи, як відповідальної за заподіяння збитку в порядку регресу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і з урахуванням положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, вважав їх такими, що підлягають задоволенню.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення не було взято до уваги той факт, що між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу. ( а.с. 20) за яким ОСОБА_4 ( відповідач по справі) була допущена до керування транспортним засобом що був застрахований. А отже, зазначене вище свідчить що, договором добровільного страхування охоплювалась також цивільно - правова відповідальність і ОСОБА_4 ( а.с. 21) як особи яка була допущена до керування застрахованим транспортним засобом.

У відповідності до п.8.4.13 додатку до договору добровільного страхування страховик має право вимагати від страхувальника повернення виплаченого страхового відшкодування ( або відповідної його частини) у випадку, якщо буде з'ясовано ( виявлено) обставини які повністю або частково позбавляють страхувальника права на страхове відшкодування відповідно до умов до договору, цих умов та чинного законодавства.

А так як позовна заява не містить у собі зазначення підстав за яким отримане ОСОБА_2 за договором добровільного страхування страхове відшкодування підлягає поверненню страховику у рамках умов визначених у п. 12.1 - 12.1.19, то колегія суддів вважає, вимоги позивача такими що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а отже такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, а саме відмову позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2013 року скасувати та постановити нове, за яким:

Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Український страховий стандарт" відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в порядку регресу.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.