22-ц/796/22/2013 Про стягнення суми боргу за позикою та відшкодування моральної шкоди - 16.04.2013 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільского районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди.

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості .

При цьому позивач посилався на те, що 15 квітня 2008 року ОСОБА_4 отримав у нього позику у сумі 240 000 грн., які зобов'язувався повернути до 31 грудня 2009 року .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його син, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу.

ОСОБА_4 пообіцяв йому в найближчий час повернути борг, проте до 31 грудня 2009 року він так його і не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 240 000 грн. та 3 % річних від загальної суми боргу, що становить 2 485,48 грн., а всього 242 485,48 грн. та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

28 березня 2011 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, оскільки, як зазначено у позовній заяви, йому стало відомо, що у травні 2010 року відповідач помер.

Після відкриття спадщини за заповітом її прийняли спадкоємці : його син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2, а тому просив притягнути до участі в справі належними відповідачами спадкоємців ОСОБА_4 та стягнути з них по 164 003 грн. 18 коп. з кожного з урахуванням 3 % річних від суми боргу та компенсацію за несвоєчасне повернення боргу з урахуванням індексу інфляції та моральну шкоду по 10 000 грн. з кожного.

рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити, оскільки судом порушені норми процесуального та матеріального права.

Належним чином повідомлений ОСОБА_3, у судове засідання не зявився і причину неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній, представника ОСОБА_2 ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки позивач не звертався до спадкоємців з вимогами про повернення боргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволені стягнення боргу та 3 % за користування грошовими коштами.

Відмовляючи у задоволені позову про стягнення боргу та 3% річних від простроченої суми боргу, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо укладення позивачем та ОСОБА_4 договору позики та передачі грошей за укладеним договором, а також не надано доказів про звернення позивача з вимогами до спадкоємців про повернення боргу .

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підтвердження укладення договору позики з ОСОБА_4 та передачі йому грошових коштів додав до позовної заяви копію розписки зі змісту якої випливає, що " ОСОБА_4 НОМЕР_1 виданий 18 березня 1997 року Мінським РУГУ МВС України в м. Києві, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 бере в борг у ОСОБА_1 30 000 доларів 15 квітня 2008 року, які зобов'язуюсь віддати до 31 грудня 2009 року . У випадку не віддачі, будуть нараховуватися проценти на момент терміну повернення згідно курсу нац..банку."( т. а.с.6)

Наведене спростовує висновки суду про те, що позивач не надав суду доказів в підтвердження укладення договору позики з ОСОБА_4

Зі змісту розписки випливає, що ОСОБА_4 в розписці стверджує, що бере в борг грошові кошти, тобто вказує на дію, що вчиняється в теперішньому часі, а не буде вчинена в майбутньому.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу( ст. 1050 ЦК України).

У розписці зазначено строк повернення боргу до 31 грудня 2009 року, а також передбачено, що у випадку не повернення в цей строк боргу нарахування процентів по часу повернення боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 пред'явив до суду позов про стягнення боргу, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер ( т.1 а.с. 29)

За даними спадкової справи 05 травня 2010 року ОСОБА_4 заповів все належне йому майно на день смерті, а також все те, на що він за законом буде мати право своїй доньці ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 (т.1 а.с.62) .

17.09.2010 року позивач змінив та уточнив свої вимоги і просив стягнути зазначені у первісному позові суми з спадкоємців боржника( т.1 а.с.80, 101 )

Відповідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прийняли спадщину і 27 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 вартість якого становить 367 154 грн. 00 коп. ( т.2 а.с. 74,75).

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом в рівних частках на автомобіль Тайота Прадо та квартиру АДРЕСА_1 .( т.2 а.с. 175).

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.32 постанови № 5 від 30 березня 2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Виходячи з наведеного, спадкоємці несуть зобов'язання щодо погашення 3 % річних від суми простроченого боргу з 01 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто по день смерті боржника.

(3% річних :365 дн. х 125 кількість днів = 1,02739 % :100 = 0,01027)

30 000 дол. США х 0, 01027= 308,1дол. х 7,993 = 2 462,64 грн.

Таким чином, спадкоємці зобов'язані нести відповідальність за договором позики, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в сумі : 239 790,009 ( 30 000 х 7,993) + 2 462,64 = 242 252,64 грн.

Вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат на суму боргу не можуть бути задоволенні, оскільки сума боргу зазначена в розписці в іноземній валюті, а тому при визначені суми боргу, що підлягає стягненню, суд виходить з даних НБУ курсу долара до національної валюти України гривні на час ухвалення рішення

З огляду на те, що згідно з п.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину, судом на обговорення було поставлено питання про призначення судової товарознавчої експертизи, для з'ясування вартості майна, одержаного у спадщину, проте сторони відмовилися від проведення такої експертизи, а тому колегія суддів виходить з наявних в матеріалах справи доказів, які були досліджені в суді апеляційної інстанції про вартість майна одержаного в спадщину.

Зокрема, згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом, яке видане 27 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_4 по Ѕ частці житлового будинку АДРЕСА_2 вартістю 367 154,00 грн. ( т.2 а.с.74)

Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 були видані спадкоємцям ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом в рівних частках :

- свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2010 року за реєстровими № 4584, № 4585 на автомобіль марки TOYOTA PRADO,2006 року реєстраційний НОМЕР_2 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.01.2011 року за реєстровими № 27,28 на квартиру АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.175) .

Наведене свідчить про те, що вартість майна, одержаного у спадщину перевищує суму боргу, а тому вимоги позивача про стягнення боргу та 3% річних від простроченої суми з 01 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_8 про те, що позивач пропустив строк пред'явлення вимог до спадкоємців, не заслуговує на увагу, оскільки в даному випадку позивач пред'явив вимоги до боржника, направивши 06 травня 2010 року до суду позов про стягнення з ОСОБА_4 боргу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язані, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.12.2010 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 і замінено відповідача ОСОБА_4 на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( т.1 а.с.83)

Не знайшли свого підтвердження і посилання представника відповідачки про те, що ОСОБА_4 не є боржником згідно розписки, яка датована 15.04.2008 року про отримання у борг у ОСОБА_1 30 000 дол., оскільки у розписці прізвище боржника значиться "ОСОБА_4", а не "ОСОБА_4".

Проте в наведеній розписці, крім прізвища ще зазначено і паспортні дані та місце проживання боржника, які співпадають з даними паспорту, за винятком однієї зайвої цифри у номері паспорта .

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 зазначено, що його батьком є ОСОБА_4(т.1 а.с.65).

Згідно висновку експерта від 13.02.2013 року підпис від імені ОСОБА_4 в графі " ОСОБА_4 " в розписці від 15.04.2008 року - виконаний ОСОБА_4( т.2 а.с.186-191).

У задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди суд обґрунтовано відмовив, оскільки при спірних правовідносинах чинним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди, а тому рішення суду в цій частині не підлягає скасуванню.

Положенням ч.1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по 1211,26 грн. з кожного.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Подільского районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року в частині стягнення боргу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики 124 743,36 грн. та на відшкодування судових витрат по 1 247,43 грн., а всього 125990,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики 124 743,36 грн. та на відшкодування судових витрат по 1 247,43 грн., а всього 125990,79 грн .

рішення суду в частині відмови у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.