Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі №415/2964/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії та виплати недоотримані суми, -

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати пенсійний орган з 16 березня 2011 року здійснити перерахунок пенсії, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 86% заробітної плати, з включенням усіх складових заробітної плати, що вказані у довідках №37/12-09-05/20 та №38/12-09-05/20від 6 червня 2016 року та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактично отриманих сум.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що їй призначена пенсія без урахування вказаних виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і які зазначені у довідці про складові заробітної плати, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії. На думку позивача, ці виплати є складовими заробітної плати, у зв'язку з чим мають бути включені при обчисленні пенсії за ст.37 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ (3723-12) ).

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 28 липня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо не включення до складової заробітної плати при розрахунку розміру пенсії державного службовця ОСОБА_1 інших виплат з 1 червня 2016 року. Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити з 1 червня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату їй пенсії державного службовця з урахуванням інших виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у довідці про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) від 6 червня 2016 року №37/12-09-05/20, а також у довідці від 6 червня 2016 року №38/12-09-05/20, в розмірі 86% заробітної плати. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, призначену їй відповідно до Закону N3723-XII.

Однак, при обчисленні пенсії Відповідачем не враховано до складу заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та індексацію заробітної плати, у зв'язку з чим 23 травня 2016 року позивач звернулась до Управління з заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням таких складових, надавши відповідні довідки.

Управління листом №102/П-7 від 1 червня 2016 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що згідно із Постановою КМУ № 865 від 31.05.2000 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) при визначенні розміру пенсії "інші виплати", не передбачено, а тому їх не було враховано при призначенні та розрахунку пенсії відповідача.

Суди визнали таку відмову неправомірною, виходячи з того, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, є структурою заробітної плати для нарахування пенсії. Оскільки з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, вони підлягають включенню до складу заробітної плати для призначення пенсії.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що права позивача підлягають судовому захисту з 16 березня 2011 року, оскільки з огляду на дату отримання довідок, в яких зазначені спірні виплати, перерахунок пенсії з урахуванням приписів ч.4 ст. 45 Закону № 1058-IV має бути здійснений з 1 червня 2016 року.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріальна допомога, індексація, носять разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати в розумінні ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу", а сам факт утримання збору на обов'язкове державне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка обґрунтована виключно доводами щодо відсутності підстав для включення до складу заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в межах таких доводів.

Згідно ст. 37 Закону N 3723-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу), пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 7 ст. 33 Закону № 3723-ХІІ).

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Отже, суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення, включаються в заробіток (дохід) державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Суди правильно зазначили, що чинне законодавство України як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати, запроваджені нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим індексація грошових доходів приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та від 28 травня 2014 року у справі № 21-97а13.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на норми статей 99, 100 КАС України та те, що постановою суду першої інстанції зобов'язано відповідача вчинити певні дії з 16 березня 2011 року, оскільки постановою апеляційного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою зобов'язано відповідача вчинити певні дії з 1 червня 2016 року, і цей період, з огляду на дату звернення позивача до суду з позовом (17 червня 2016 року), не виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року у справі №415/2964/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.