Справа № 751/1953/13-ц 

Провадження № 22-ц/795/1050/2013 

Головуючий у I інстанції -Косач І. А. 

Доповідач - Позігун М. І.

Категорія - цивільна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.,

суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.,

при секретарі: Летуті Ю.В.

з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, -

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2013 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, та постановити нове про задоволення позову.

В обґрунтування незаконності судового рішення апелянт посилається на порушення судом положення ст. 1166 ЦК України, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2011 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення меж земельної ділянки.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2013 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки понесених по справі судових витрат в розмірі 2 589 грн. 79 коп. за проведення судової експертизи.

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 понесених ним по цивільній справі зазначених судових витрат з підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що заявлені позивачем вимоги про стягнення матеріальної шкоди не є збитками та не є матеріальною шкодою в розумінні ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, а є судовими витратами відповідно до ст.ст. 79, 86 ЦПК України.

Даний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз є судовими витратами, які відповідно до положень статей 88, п.6 ч.1 ст. 214, п. 4 ч.1 ст. 215 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами при винесенні судом рішення у справі. Якщо судом не вирішено питання про судові витрати, то суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

За таких обставин, коли діючим законодавством передбачено механізм і порядок відшкодування понесених стороною по справі судових витрат, останні не є збитками чи шкодою в розумінні статей 22, 1166 ЦК України.

Ненадання стороною під час розгляду справи по суті спору доказів в підтвердження понесених судових витрат, що унеможливило вирішення судом питання розподілу судових витрат, не може бути підставою для задоволення позову про стягнення понесених по справі судових витрат, як збитків чи шкоди.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про ухвалення судом рішення всупереч положенням ст. 1166 ЦК України є безпідставними, оскільки у розумінні вказаної статті витрати на проведення судової експертизи не є матеріальною шкодою, так як положенням ст. 88 ЦПК України передбачено інший порядок їх відшкодування, а тому обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права не відповідає положенням ст. 16 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали суду законної сили.